Коли шторми гуляють синім морем
До мене Греція приходить у думки
Ми там удвох ховали своє горе,
Ми там удвох - боялися води.
А та вода прозорістю манила,
І білі панцирі світилися вночі,
Мене із пристрастю ти полюбила,
Я ж провалився у твої думки.
І наші ті нічні гуляння влітку,
І денна пристрасть у спекоту дня
Мені завжди видніється в штормах.
Не знаю як працює моя памʼять,
Тому, мабуть, забув твоє лице
Коринту берег зна імʼя твоє.
