«Кохання»

Вона розлюбила його о двадцять п'ятій,

Тридцятого лютого,

Коли сонце сідало на сході,

А його руки більше не гріли.

А він її покохав тридцять другого серпня,

О двадцятій сімдесят.

Коли хмари не закривали сонце,

А він помітив очей її смарагд.

Вона розлюбила його ,

Коли ще під снігом

Вже зацвіли тюльпани.

Тобто ніколи.

А він покохав її,

Як найгарніші метелики

Полюбляють цигарковий табак.

Тобто зовсім ніяк.

І гадаю вони б могли одружитися,

Гарна пара була б,

Він би сварки за синцями,

А вона пробачала б усяк.

Люди б казали, яка гарна сім'я,

А вони б посміхались,

Випиваючи келих сповна,

Наповнений горем, без краплі вина.

У нас це називають –

Справжнє кохання,

Тому я вважаю краще бути самій,

Вночі тридцятого лютого...