Вона розлюбила його о двадцять п'ятій,
Тридцятого лютого,
Коли сонце сідало на сході,
А його руки більше не гріли.
А він її покохав тридцять другого серпня,
О двадцятій сімдесят.
Коли хмари не закривали сонце,
А він помітив очей її смарагд.
Вона розлюбила його ,
Коли ще під снігом
Вже зацвіли тюльпани.
Тобто ніколи.
А він покохав її,
Як найгарніші метелики
Полюбляють цигарковий табак.
Тобто зовсім ніяк.
І гадаю вони б могли одружитися,
Гарна пара була б,
Він би сварки за синцями,
А вона пробачала б усяк.
Люди б казали, яка гарна сім'я,
А вони б посміхались,
Випиваючи келих сповна,
Наповнений горем, без краплі вина.
У нас це називають –
Справжнє кохання,
Тому я вважаю краще бути самій,
Вночі тридцятого лютого...
Дуже дякую за увагу. Мені це справді важливо. Обіцяла викласти завтра, але йду спати, а потім забуду, чи не встигну. Артеме, пишу для тебе))
