Всі чули про серію Persona, та може навіть помічали у мережі суперечки про те чому третя або пʼята частина краща за інші. Водночас з цим я все ж таки вирішив ознайомитися з цими іграми, почавши з найпершої частини.
Перш ніж почати
Грав я у PSP версію, бо, як на мене грати в оригінал сучасному гравцю буде неможливо. Японська версія гравцю буде не зрозумілою, а про треш який відбувається в американській я взагалі промовчу. Пройшов гру я SEBEC шляхом поставивши чити(поясню пізніше) та пак HD текстур від фанатів. Не буду утверджувати що я якийсь експерт, але не вірте всім тим статистикам що стверджують мов ви пройдете гру за 40 годин – в мене пішло 150. Далі йде моя думка як людини що вперше зіграла у Персону тож не варто кидатися в мене камінням, приємного читання ;)
Графіка
Гра не пройшла перевірку часом. І це починається вже на етапі візуалу який люді зі слабкими зором по типу мого не зможуть винести від слова взагалі. Тож порада особисто від мене - ПОСТАВТЕ HD ТЕКСТУРИ. Знімаю капелюх перед тими хто оновив все це діло, читати стало набагато легше. Стосовно ж графіки в цілому – у грі прикольно ходити по 3D коридорам, особливо в школі де вам дають спокійно побігати, на загальній мапі ви просто двигаєте своєю міткою по статичній карті що розділена на пару районів з локацій. Спрайти ворогів трохи піксельні, але грати можна, це не впадає в очі. Я б похвалив їх дизайни та космічну кількість у грі, але якщо почати придивлятися, то ви швидко помітите що часто зустрічаються такі варіанти демонів яких просто розмалювали з іншого ворога та прикрутили інші стати. Катсцени на диво виглядають якісними та майже не відчуваєш їх як щось застаріле. Скріншоти нижче залишаю для порівняння паку текстур зі звичайною грою:
Музика
Чесно кажучи я думав що топовий саундтрек це фішка останніх представників серії, але це була фатальна помилка. Серія вже з першої гри увірвалася у серця гравців з купою кльових композицій частину з яких я одразу ж додав у свій плей-лист. Тож так, музика вас не розчарує.
Сюжет
Він гарний. Не ідеальний, але й точно не поганий. Дивлячись на те який шлях ви оберете можна пройти гру різними сюжетними лініями. Втім, я пройшов на стандартному SEBEC варіанті та і новачкам його рекомендую, бо сюжетно і геймплейно він набагато важливіше та приємніше за хардкор що вас чекає у Show Queen Quest, який краще проходити тим кому одного проходження було замало і вони хочуть подивитися на історію під іншим кутом. В обох варіантах після проходження гри вам дають в якості post-game контенту один з двох унікальних великих підземель, на випадок якщо комусь після купи годин у грі захочеться провести у ній ще більше. Протягом сюжету будуть виникати важливі рішення що впливають на фінал історії, деякі з яких взагалі множать на нуль вашу можливість побачити гарний фінал. Якщо боїтеся вийти на погану кінцівку - використовуйте посібник на проходження, бо іноді можна взагалі забути куди треба йти та ви цього ніяк знову не дізнаєтесь. А якщо впевнені у ваших силах дам пораду – завжди будьте добрими/справедливими та піклуйтеся про своїх друзів. Я б спробував розібрати лор та філософські думки що намагалися просунути розробники, але краще для цього буде запустити окремий ролик по грі на тому ж Ютубі. Від себе скажу, що в питанні лору гра ДУЖЕ пропрацьована, через що навіть якщо подивитися на значення аркани головного героя (Імператора), то можна зрозуміти що вона дійсно відповідає його характеру, який піклується про своїх друзів та виступає їх лідером(ця деталь стосується й інших героїв, можете глянути їх якщо цікаво). Але звичайний гравець не помітить цього, бо для цього треба або знати тонну різної інформації враховуючи міфології купи країн, або ж постійно лізти за поясненням будь-якої дрібної деталі(більшість з яких ви навіть не помітите) в інтернет.
Геймплей
Ось тут буде дуже великий абзац де я обговорю як основи гри, так і її проблеми. Сюжетно ми бігаємо від підземелля до підземелля іноді заходячи у магазини та зустрічаючи ворогів на мапі. В ТЦ, в якому ви будете частим клієнтом можна придбати нову вогнепальну та звичайну зброю, нове знаряддя, розхідники по типу аптечок та купи інших засобів що покращують різні аспекти команди, зайти у казино, обміняти рідкісні камені/кристали на речі та зайти у Velvet кімнату де можна екіпірувати/створювати своїх персон за допомогою Ігоря.Перейдемо від справи до діла! Під час зустрічі з ворогами гравцю дають купу виборів, втім деякі атаки ворогів здатні накладати на героїв дебафи які забороняють, наприклад, користуватися персонами або атакувати якийсь час. В якийсь момент ви усвідомите що окрім бою, з ворогами можна і потеревенити, і залежачи від їх емоцій та характерів можна довести до щастя/страху/гніву. І якщо після страху він втече з поля, то ось розгніваний демон може як атакувати вас, так і проклясти через що персонаж не зможе діяти якийсь час. Найцікавішим варіантом залишається щасливий ворог, бо окрім можливості попросити його піти, можна виторгувати собі нагороду за приємну бесіду або ж взагалі випросити магічну карту якщо ваш рівень буде вищий за нього. Потім завдяки їй можна буде відганяти цього демона у наступних зустрічах поки ви не застосуєте картку під час створення персони у кімнаті Ігоря. Що ж, тепер перейдемо від розмов до hurting other people. Окрім звичайної атаки та пострілу з вогнепальної зброї в нас є можливість використати речі, по типу каменів що викликають різні типи шкоди по клітинках ворогів, але окрім цього в нас є туз у рукаві – персони. Без перебільшень головна фішка серії. Для їх виклику ми використовуємо SP та окрім бафів на команду в них є потужні удари різноманітних типів, навколо цього і грається core геймплей де ми намагаємося знайти слабкі сторони ворогів, бо спам звичайної атаки вас не завжди врятує. В різних героїв є свої схильності до персон тож поставити будь-яку з них кому завгодно вам не дадуть, інакше користуватися нею не вийде. На початку гри нам декілька разів запропонують взяти до команди когось з персонажів тож доведеться робити між ними вибір, але особисто я ДУЖЕ рекомендую глянути окремий ґайд на те як отримати до своєї команди Рейдзі, окрім геймплейних переваг цей хлопець непогано доповнить сюжет гри своєю присутністю, яким саме чином я вам не розповім ;).
Що ж, а тепер згадаємо проблеми гри. І перша… ГРИНД. Абсолютно. Божевільний. ГРИНД. Воно може ще не помітно на початку гри коли кількість досвіду для підвищення рівня потрібна невелика. Але коли ти за бій отримуєш в кращому випадку 2 тисячі досвіду за 5-хвилинну битву поки на підняття одного лише рівня треба 50… А тобі потрібен 60+ рівень поки в тебе 53… Ну якось не смішно проводити 14 з половиною годин фармлячи досвід. Саме через це я увімкнув чит на додаткові 50к досвіду після битви через що провів за фармом я менш як годину. Це єдиний раз коли я використав чити, щоб мене зараз не почали звинувачувати за те мов я проходив усю гру з нескінченними грошима та godmode-ом. Друга проблема: вороги зʼявляються буквально кожні 3-5 кроків що у підземеллях, що у відкритому світі. Пізніше у грі зʼявляється вміння у деяких персон що відкидає слабких ворогів на якийсь час от тільки нюанс… ВОНИ ЗАВЖДИ СИЛЬНІШЕ ЗА ВАС. На щастя посеред мапи все ж таки трапляються демони що будуть іноді слабшими за героїв.
Підсумки
Чи пройшла перша Персона перевірку часом? Ні. Треба ставити HD текстури якщо не хочете дивитися на екран через постійний біль. Від гравця необхідно проводити години займаючись гриндом інакше вас замість складних боїв будуть зустрічати колективні знущання від босів та навіть простеньких ворогів. Сюжет гарний, лор дуже пропрацьований, а музика гри гарантовано піде у ваш плей-лист. Якщо шукаєте гарну old-school гру, то це надійний вибір, але як гра, щоб розслабитись - ні, абсолютно мимо, думати та битися треба постійно.
Оцінка: 8/10 Гарна гра що страждає від неймовірного рівня гринду та кількості ворогів на квадратний метр.
