Кулінарія (теж моє захоплення :) ) - доступна за продуктами і цінами, швидка, легка і смаковита

Переважно я люблю так готувати повсякденні страви (а святкові - з тим само підходом), бо багато часу, сил та інших ресурсів на це не маю, але кулінарку розглядаю як теж творчість, доступну (майже) завжди. Всі жінки в нашому роді були талановитими кулінарками (вдома), які готували багато смачнющих фірмових своїх страв. Серед таких страв було чимало старокиївських рецептів, адапотованих до сучасних (їм) продуктів та можливостей. Я творю :) в такому ж дусі, й планую поступово знайомити тутешнє товариство з різними нашими родовими рецептами та моїми власними вигадками.

Так склалось, що мала вже з дитинства (за часів УРСР) досвід робити смакоту з того, що було (а було в нас переважно лише те, що з магазинів та базарів, бо сільських родичів/друзів не мали, а бабусі/дідусі та батьки на дачі вирощували лише деякі фрукти/ягоди). Цей досвід збагатився “викручуванням” з наявного - у 90-ті роки, та пізніше - з інших причин (перманентного браку часу/сил). У перші пару місяців повномаштабки цей досвід дуже придався, коли в хід йшло все, що залишалось і що вдавалось купити, в нестандартних комбінаціях та рішеннях, та в різних локаціях (довелося побігати з каструлями та сковорідками до несподіваної переваги кухні з газом під час блекаутів). В мене давно лише електро- плита, мікрохвильовка, останніми роками - мультиварка, але готую я переважно на плиті, окрім страв з пластівцями та деяких запіканок і гарячих бутербродів, які зручніше робити в мікрохвильовці (бо не пристає і швидше).

Дещо з готовки залишилось в минулому - дача, дачні заготовки (від яблучного соку до сушіння яблук та варива всяких вареннячок, джемів та яблучного сиру з горіхами), збереглась від них тільки ласа пам”ять :) та рецепти. Раніше я чимало консервувала вдома (і маю цікаві рецепти з овочів та фруктів), але з роками літа в Києві ставали все спекотніші (а холодильник не гумовий, та й там вже не все зберігалось, бо мусила класти мінімум оцту та перцю) та сушила баклажани (але і вони в шухлядах почали підпсовуватись). Останній рік підкосив і заморозки (восени все аврально підїдали при свічках). Утім, заморозки, на відміну від консервації та сушіння, ще, дасть Бог, відновлю після нашої Перемоги (а морозила всяку всячину, наприклад, синю аличу для перших і других страв, маю теж багато рецептів із продуктами з морозилки). Також вже не випікаю з тіста (з двох різних причин), окрім - дуже рідко - печених пиріжків за бабусиним рецептом.

Взагалі, можу розповісти про багато моїх практичних рецептів та прийомів готування. Наприклад, з повсякденних - домашній сир, що нагадує сулугуні, безліч смачнющих супів, куди я використовую майже весь демократичний асортимент магазинів/базарів, прийоми готування других страв, оригінальні святкові страви (солоні й солодки).

Деякі мої страви нелегко ідентифікувати по складниках, але я до цього не прагну, хоч за естетику стараюсь дбати, наскільки це не суперечить швидкості й легкості. От хто вгадає, з чим ця яєшня на світлині?

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ольга Недавня
Ольга Недавня@Olga

Українка старокиївського роду

586Прочитань
2Автори
7Читачі
На Друкарні з 14 серпня

Більше від автора

  • Київські сакральні “місця сили” під час війни

    Київ має багато сакральних місць з потужною духовною, мистецькою аурою, притягальні духом старовини, сучасними оазами незламності, джерелами пам'яті й підтримки предків, зміцнення віри й надії, опірності важким обставинам війни, наснаги для продовження боротьби з ворогом.

    Теми цього довгочиту:

    Місця Сили
  • До Дня українського прапора: символи як маркери нашої ідентичності

    Чи можна до символів звикнути як до буденної рутини, яку й не помічаєш? Можна. От тільки і коли не помічаємо, все одно вони впливають, і чим раніше ми їх бачимо навколо себе, тим чіпкіше, хай це і не усвідомлюється. А якщо за них ще доводиться боротись...

    Теми цього довгочиту:

    Український Прапор
  • Київ сакральний: не тільки хіти

    Місця, освячені нашими предками та побудовані нашими сучасниками, домашні каплички і "підпільні" (за часів УРСР) храми різних конфесій, локації, де відбувається культурно-духовна творчість - цікаві свідки діянь киян попередніх поколінь та осередки наснаги для нас.

    Теми цього довгочиту:

    Київ

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається