Витоки
Історію однієї з найплідніших літератур світу складно втиснути в обмежений обсяг оглядової статті. Тому тут буде без лавреатів Нобелівської премії і взагалі без багатьох звичних імен.
До найперших зразків американської літератури належать твори, які вихваляли вигоди колоній. Першовідкривач Джон Сміт (John Smith) за життя видав вісім творів, останній із яких, від 1631 року, називається «Оголошення для недосвідчених плантаторів Нової Англії або деінде…» (Advertisements for the unexperienced planters of New-England, or any where…). Мапа, статистика та інше, вірогідно, допомагали ефективніше організувати функціонування плантації.
Багато американських колоній засновували тому, що люди шукали там релігійної свободи. Серед другого покоління переселенців можна виокремити пуританина Коттона Метера (Cotton Mather). Своєю книжкою «Видатні діяння Христа в Америці» (Magnalia Christi Americana), опублікованою в 1702 році, він накладає діяльність Господа на історію англійських колоній і прирівнює провідних пуритан до канонізованих святих. Проте найбільше Коттон Метер усе ж знеславився своєю роллю в полюванні на салемських відьом, яке він виправдовував у книжці «Дива невидимого світу» (Wonders of the Invisible World), опублікованій в 1693 році.
Найпродаванішою книжкою перших десятиліть після проголошення незалежності США в 1776 році був роман «Шарлотта Темпл» (Charlotte Temple). Книжка Сусанни Роусон (Susanna Rowson) про школярку, яку звабив солдат і повіз із собою в Америку, де кинув вагітною і в безгрошів’ї, вийшла в 1791 році. Своїм романом авторка застерігала опиратися поклику кохання. Спочатку його надрукували в Лондоні й лише через три роки – у Філадельфії.
19 століття
Першим американцем, який зміг забезпечити себе виключно письменницькою діяльністю, став Вашингтон Ірвінг (Washington Irving). Він здобув собі славу в 1809 році, коли написав пародійну «Історію Нью-Йорка» (A History of New York), публікації якої передувала містифікація з нібито зникненням автора. Саме нехудожня література зі вкрапленням елементів вигадки і оплачувала йому рахунки. Ірвінгу також можна завдячувати популярним уявленням, що Санта-Клаус розвозить подарунки на летючих санях і що до плавань Колумба люди вважали, буцімто земля пласка.
Успіх Ірвінга надихнув багатьох молодих письменників. Одним із тих, хто звертався до нього за порадою, був Едгар Аллан По (Edgar Allan Poe). У своїх оповіданнях По досліджував приховані глибини людської психології і розсував рамки літератури. Його «Вбивства на вулиці Морг» (The Murders in the Rue Morgue) вважають першим детективним твором в історії. Це оповідання опублікували в 1841 році, а через чотири роки надрукували і широковідомий містичний вірш «Ворон» (The Raven).
Найбільшим накладом у 19 столітті продався роман «Хатина дядька Тома» (Uncle Tom’s Cabin). Це роман аболіціоністки Гаррієт Бічер-Стоу (Harriet Beecher Stowe), опублікований у 1852 році. Попри те, що центральний персонаж книжки – старий чорношкірий раб, відданий своїм господарям, – задумувався як благородний герой, сучасними критиками він сприймається продажним зрадником. Хай там як, а головна тема твору – зло і аморальність рабства.
Трансценденталізм (transcendentalism) був одним із перших філософських і літературних напрямів, які зародилися в США. Основна його ідея полягала у вродженій доброті людини і природи. В 1854 році Генрі Девід Торо (Henry David Thoreau) описав свій трансцендентальний досвід у книжці «Волден, або Життя в лісах» (Walden, or, Life in the Woods) – мемуарах про два роки життя в лісі, вдалині від суспільства. Твір досліджує теми самотності, простоти, розвитку, духовного пробудження.
Середина століття була також добою розвитку американської поезії. Емілі Дікінсон (Emily Dickinson) встигла написати майже 1800 віршів, але тільки 10 із них опублікували в проміжку між 1858 і 1878 роками. Перша, сильно редагована посмертна збірка «Вірші» (Poems) вийшла друком у 1890 році. Провідними темами її поезії були смерть і безсмертя.
Іншим чільним поетом періоду був Волт Вітмен (Walt Whitman). Ще в 1855 році опублікували його збірку «Листя трави» (Leaves of Grass), в яку ввійшло 12 віршів. Протягом решти свого життя Вітмен доповнював і перевидавав збірку, тож перше посмертне видання 1892 року містило вже близько 400 віршів. Передусім у них він оспівує природу і роль людини в ній.
Наприкінці століття також відбувся злам у передачі мовлення персонажів. У романах Марка Твена (Mark Twain) «Пригоди Тома Соєра» (The Adventures of Tom Sawyer) і «Пригоди Гекльберрі Фінна» (Adventures of Huckleberry Finn), які побачили світ у 1876 і 1884 роках відповідно, герої розмовляють, як справжні люди, і звучать виразно по-американськи, послуговуючись місцевими діалектами і новотворами.
20 століття
Френсіс Скотт Фіцджеральд (Francis Scott Fitzgerald) був представником втраченого покоління (Lost Generation). Термін, який ввела письменниця Ґертруда Стайн (Gertrude Stein), позначає покоління, яке молодим пішло на Першу світову війну і потім не змогло пристосуватися до мирного життя. У романі 1925 року «Великий Ґетсбі» (The Great Gatsby) Фіцджеральд зобразив гедоністичний спосіб життя багатої молоді й невідворотне розчарування в американській мрії (American Dream).
Американська література знайшла свій унікальний голос, але не відставала і від світових тенденцій. На ній також позначився вплив модернізму, представницею якого була Ґертруда Стайн. Її найуспішнішою – хай і найконвенційнішою – книжкою стала «Автобіографія Еліс Б. Токлас» (The Autobiography of Alice B. Toklas). Ці нібито мемуари партнерки Стайн, видані в 1933 році, насправді змальовують 30 років життя письменниці в Парижі. Популярною ця книжка стала тому, що авторка ділиться спостереженнями про своїх видатних знайомих – Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Френсіса Скотта Фіцджеральда, Ернеста Гемінґвея (Ernest Hemingway).
В 1964 році в США скасували заборону на розповсюдження книжки Генрі Міллера (Henry Miller) «Тропік Рака» (Tropic of Cancer). Цей роман був уперше опублікований у 1934 році в Парижі й через п’ять років отримав доповнення у вигляді «Тропіка Козерога» (Tropic of Capricorn). Довгий час ці твори сприймалися як порнографічні, оскільки містили еротичні сцени і вульгарну лексику, проте зрештою суд постановив, що такими не можуть вважатися твори, які несуть художню цінність. Скасування заборони суттєво послабило цензуру такої літератури.
У США Другу світову війну взялися осмислювати постмодерністи. Цієї теми торкнулися такі романи, як «Пастка-22» (Catch-22) Джозефа Геллера (Joseph Heller) в 1961 році, «Бойня номер п’ять» (Slaughterhouse-Five) Курта Воннеґута (Kurt Vonnegut) в 1969 році, «Веселка тяжіння» (Gravity’s Rainbow) Томаса Пінчона (Thomas Pynchon) в 1973 році. Можливо, я надто сміливо ставлю ці книжки в один ряд, адже сам відчуваю, що війна тут виступає лише тлом, натомість об’єднує їх радше просякнутість детермінізмом і породжена ним абсурдність.
Сучасність
Кормак Маккарті (Cormac MacCarthy) досліджував різноманітні жанри: це і південна готика, і вестерн, і роман-виховання, і постапокаліпсис. До останнього належить книжка «Дорога» (The Road) 2006 року. Події роману розгортаються після катаклізму, який знищив людську цивілізацію. Батько з сином мандрують на південь, де вони зможуть пережити холод. Цей роман було екранізовано, як і чимало інших творів Маккарті.
Стівена Кінга (Stephen King) називають «королем жахів», але він так само випробовував себе в багатьох жанрах, зокрема це трилер, фентезі, наукова фантастика тощо. І його книжки теж отримали багато екранізацій. Непросто щось виділити з творчості такого плідного письменника. Дебютний роман Кінга – «Керрі» (Carrie) 1974 року – розповідає про підлітку з даром телекінезу. Найновіший роман – «Голлі» (Holly) 2023 року – є детективною історією.
Дедалі ширше розчиняються двері в літературу перед спільнотами, які раніше дискримінували (тепер їх принаймні дискримінують менше). LGBTQ-письменниками опікується фонд Lambda Literary Foundation. Афроамериканських підтримує фонд Cave Canem Foundation. Американських авторів азійського походження – організація Kundiman. В 2019 році посаду поета-лавреата США (poet laureate), обов’язком якого є просування поезії в країні та складання віршів до пам’ятних подій, вперше зайняла представниця корінного народу – Джой Гарджо (Joy Harjo), яка належить до нації Маскогі.
«Живі народи, живі слова» – мапа поезії корінних народів США від Джой Гарджо.
