Люди гріють руки не наступним, а собі:
тихо,
ховаючись,
рятуючись,
незадумуючись.
Люди ріжуть душі ближніх й власні:
сильно,
глибоко,
різко,
навмисно,
ненароком.
Люди дивляться у світ, не в себе:
сліпо,
нерішуче,
з відчаєм,
з питанням,
з надією,
з сподіванням.
Цей цикл віршів став можливим лише через наполягання однієї людини, дуже особливої людини, котра променіє добром та радістю практично повсякчасно. Я її називаю про себе королівною.
Цей цикл віршів став можливим лише через наполягання однієї людини, дуже особливої людини, котра променіє добром та радістю практично повсякчасно. Я її називаю про себе королівною.
