Друкарня від WE.UA

Люди

Люди гріють руки не наступним, а собі:
тихо,
ховаючись,
рятуючись,
незадумуючись.

Люди ріжуть душі ближніх й власні:
сильно,
глибоко,
різко,
навмисно,
ненароком.

Люди дивляться у світ, не в себе:
сліпо,
нерішуче,
з відчаєм,
з питанням,
з надією,
з сподіванням.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Julia Roy
Julia Roy@Julia_Roy

Така

40Довгочити
1.2KПерегляди
20Підписники
На Друкарні з 9 червня 2023

Більше від автора

  • Вишиті люди

    Ми ніби нитками прошиті крізь дні,де пам’ять тримає вузли на спині.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Я лечу

    бо справжність — це не світло й не морок суцільний це здатність не відводити очей ні від неба ні від прірви

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Повернення

    дивлюсь

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Це також може зацікавити:

  • Нові інтонації

    Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | цикл “ретроград”

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Нові інтонації

    Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | цикл “ретроград”

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія