Люди гріють руки не наступним, а собі:
тихо,
ховаючись,
рятуючись,
незадумуючись.
Люди ріжуть душі ближніх й власні:
сильно,
глибоко,
різко,
навмисно,
ненароком.
Люди дивляться у світ, не в себе:
сліпо,
нерішуче,
з відчаєм,
з питанням,
з надією,
з сподіванням.
У вірші йдеться про спостереження за людьми, їхніми емоціями та внутрішнім світом. Автор порівнює людей з маленькими звірятами, які сплять всередині, підкреслюючи їхню вразливість і потребу в увазі. Вірш також торкається теми болю і надії, закликаючи не втрачати віру.
У вірші йдеться про спостереження за людьми, їхніми емоціями та внутрішнім світом. Автор порівнює людей з маленькими звірятами, які сплять всередині, підкреслюючи їхню вразливість і потребу в увазі. Вірш також торкається теми болю і надії, закликаючи не втрачати віру.
