Люди гріють руки не наступним, а собі:
тихо,
ховаючись,
рятуючись,
незадумуючись.
Люди ріжуть душі ближніх й власні:
сильно,
глибоко,
різко,
навмисно,
ненароком.
Люди дивляться у світ, не в себе:
сліпо,
нерішуче,
з відчаєм,
з питанням,
з надією,
з сподіванням.
Погляд щось скаже, коли світ замовчить. Важливе, трагічне. Тільки не сьогодні, не в загублені години, відчуття тривожить. Правда болю голови, впертість привела до миті, невловимо особлива любов.
Просто, маленька віддушина, сумуючого через спогади сина. Просто, містечко для тієї кого вже давно нема. Спочивай з миром, мамцю.
Погляд щось скаже, коли світ замовчить. Важливе, трагічне. Тільки не сьогодні, не в загублені години, відчуття тривожить. Правда болю голови, впертість привела до миті, невловимо особлива любов.
Просто, маленька віддушина, сумуючого через спогади сина. Просто, містечко для тієї кого вже давно нема. Спочивай з миром, мамцю.
