Оригінально публікація на ЖЖ від 05.05.2020.
Вирішив скопіювати в блог свої старі уроки мансійської мови — переклад на українську мову уривків з партійного “Самоучителя мансійської мови” Баландіна від 1960 року. Книга, що природно, використовує стару мансійську орфографію, на жаль, без зазначення довготи голосних. І, як зізнається автор, посібник лише поверхнево висвітлює особливості даної мови. Подекуди я дублював приклади своєю експериментальною латинкою.
Фонетичні особливості
В книзі акцентується на наступних відмінностях від російської мови:
наявність задньоязикового приголосного /ŋ/ (Ӈӈ), підміна якого на н може докорінно змінити значення слова;
Слово | Латинка | Переклад |
|---|---|---|
пуӈ | pung | багатство |
наӈ | nang | ти |
пун | pun | перо, пух |
нан | nan | ви |
наявність щілинного приголосного /ɣ/ (Гг), який автор порівнює з українським, хоча він радше білоруський;
Слово | Латинка | Переклад |
|---|---|---|
саги | szagi | плете |
саг | szag | коса (з волосся) |
пыг | pig | син |
таг | tag | сук |
сахи | szahi | шуба |
сах | szah | кишки |
пох | poh | бік |
тах | tah | плавець (риби) |
наявність м’якого щілинного приголосного /ɕ/ (Сь сь) – щось середнє між сь та шь (автор транскрибує як [сщ]);
Слово | Транскрипція | Латинка | Переклад |
|---|---|---|---|
сянь | [сщан’] | sany | мати |
сюнь | [сщун’] | suny | багатство |
сеп | [сщеп] | sep | кишеня |
змістове розрізнення довгих та коротких голосних А, О, У (проте автор зазначає, що слів, які розрізняються за довготою відносно небагато);
Слово | Латинка | Переклад |
|---|---|---|
акв | aq | один |
пос | posz | світло |
суй | szuj | звук |
сам | szam | око |
āкв | áq | тітка |
пōс | pósz | знак |
сӯй | szúj | бір |
сāм | szám | кут |
наголос: головний завжди падає на перший склад, а другорядний – на наступні непарні склади.
Ми́нас – “він пішов”, ху́рум – “три”, па́тамтасум – “я вистрелив”, ха́нисьтахтуӈкве – вчитися тощо.
Особливості граматичної будови
Відсутність родів та три числа
У мансійській мові категорії граматичного роду немає. Так, наприклад, словосполучення “тав лавыс” (tav lavosz*) може означати як “він сказав”, так і “вона сказала”.
[* З правописом ненаголошених складів у латинці я поки не визначився.]
Водночас іменники при позначенні живих істот можуть відрізнятися за статтю. Для цього використовуються спеціальні слова-терміни:
Слово | Латинка | Переклад |
|---|---|---|
хар | har | самець |
каль | kaly | самиця |
хум | hum | чоловік |
нэ | né | жінка |
Приклади:
Слово | Латинка | Переклад та пояснення |
|---|---|---|
Хар лув | harluv | “жеребець”, |
Каль охсар | kaly’ohsar | “лисиця” (самка). |
Хум сиськурек | humsiskurek | “півень”, |
Нэ вортолнут | nevortolnut | “ведмедиця”, |
Хум няврам | humnyavram | “хлопчик” |
Нэ няврам | nenyavram | “дівчинка” |
Мансійська мова має три граматичні числа: однину, множину та двоїну (!).
Однина | Двоїна | Множина |
|---|---|---|
ам минасум | мен минасамен | ман минасув |
наӈ минасын | нэн минасын | нан минасын |
тав минас | тэн минасыг | тан минасыт |
В мансійській мові приналежність предмета тій чи іншій особі виражається за допомогою особово-присвійних закінчень (суфіксів), що приєднуються до назви предмета:
Вихідна форма слова | Форма приналежності |
|---|---|
хап (hap), “човен” | хапум (hapum), “мій човен” |
саграп (szagrap), “сокира” | саграпын (szagrapin), “твоя сокира” |
туп (tup), “весло” | тупе (tupe), “його весло” |
Післяйменники та прикметники
В мансійській мові використовуються не прийменники, а післяйменники (!), що розташовуються після іменника або особового займенника.
На відміну від прийменників в російській та українській мовах, що поєднуються з формами непрямих відмінків, післяйменники в майсійській завжди поєднуються тільки з початковою формою імені.
Українською | Мансійською | Пояснення |
|---|---|---|
Я піду до батька. | Ам асюм палт минэгум. Am asum palt minegum. | “палт” – укр. “до”, рос. “к”. |
Він розмовляє з братом. | Тав каӈке ёт потырти. Tav kanke* jot potirtyi. | “ёт” – укр. “з”, рос. “с”. |
Глек стоїть на столі. | Сулипут пасан тармыл унли. Szulyiput paszan tarmil unlyi. | “тармыл” – укр. “на”, рос. “на”. |
[* У моїй латинці перед k, q, h замість ng пишеться просто n.]
У мансійській мові в ролі деяких відносних прикметників можуть виступати іменники.
Українською | Мансійською | Латинкою | Пояснення |
|---|---|---|---|
Залізний міст | кер унсах | ker unszah | кер – “залізо” |
Літні юрти | туи павыл | tui pavil | туи – “літо”, “літній” |
Лісний будинок | вор кол | vor kol | вор – “ліс” |
Жіночій одяг | нэ маснут | ne masznut | нэ – “жінка” |
На відміну від російської та української мов в мансійській прикметники та іменники, що виконують їх роль та є в реченні означеннями, не змінюються ані за числами, ані за відмінками, тобто вони не узгоджуються з іменниками, до яких відносяться.
Українською | Мансійською | Латинкою |
|---|---|---|
Гарна дівчина | хуриӈ аги | huring agi |
Гарні дівчата | хуриӈ агит | huring agit |
Гарній дівчині | хуриӈ агин | huring agin |
З гарними дівчатами | хуриӈ агит ёт | huring agit jot |
Кам’яний будинок | ахвтас кол | aftasz kol |
Кам’яні будинки | ахвтас колыт | aftasz kolit |
У кам’яних будинках | ахвтас колытт | aftasz kolitt |
У кам’яному будинку | ахвтас колт | aftasz kolt |
Розряди займенників і відмінювання дієслова
У мансійській мові є чотири розряди особових займенників.
Розряд | Мансійською | Латинкою | Українською |
|---|---|---|---|
Особовий | ам | am | я |
Особово-вказівний | амки | amki | я сам (власноруч) |
Особовий однини | амккем | amkkem | я сам (один) |
Особово-зворотний | амкинам | amkinam | я сам себе |
В російській та українській мовах форми відмінюваного дієслова не змінюються в залежності від числа об’єкта – прямого додатка. Наше дієслово змінюється тільки за особами, числом та часом.
В мансійській мові ж дієслово може змінюватися також в залежності від числа об’єкта, тому в мансійській мові є 2 типи дієслівного відмінювання: безоб’єктне і об’єктне.
Українська | Мансійська | Латинка |
|---|---|---|
Я читаю | Ам ловиньтэгум | Am lovinytegum |
Я читаю цю книгу | Ам ти книга ловиньтилум | Am tyi knyiga* lovinytyilum |
Я читаю ці дві книги | Ам ти книгаг ловиньтиягум | Am tyi knyigag lovinytyijagum |
Я читаю ці книги | Ам ти книгат ловиньтиянум | Am tyi knyigat lovinytyijanum |
[* Є питомий замінник книзі – nepak, але у прикладі чомусь “кніга”.]
Показниками об’єктні дієвідміни в мансійській мові є спеціальні суфікси однини, двоїни та множини об’єкта -л, -яг, -ян (-аг, -ан), які розташовуються між відмінюваної дієслівною основою і особовим закінченням.
Дієприкметники та дієприслівники
Істотно відрізняються один від одного дієприкметники та дієприслівники в українській та російській мовах з одного боку та мансійській з іншого.
В українській мові дієприкметник виражає ознаку предмета за дією, а дієприслівник – додаткову дію, що супроводжує головну, яка є дієслівним присудком.
В мансійській мові дієприкметники та дієприслівники, крім зазначеного, можуть позначати також назву дії (відповідають віддієслівним іменникам) і процес дії (відповідають дієсловам).
Через відмінність дієприкметника в українській та російській мовах, наведу приклад у оригіналі.
Російська мова | Українська мова | Мансійська мова | Моя латинка |
|---|---|---|---|
идущий, шедший человек | людина, що йде/йшла | миннэ, минам хум | minne, minam hum |
неся | несучи | тотим | totyim |
во время езды | їдучи | миннэ порат, минам порат | minne porat, minam porat |
они уже уехали | вони поїхали | тан минамыт | tan minamit |
когда меня увезли | увізши мене | тотимам порат | totyimam porat |
его уже привезли | його привезли | тав тотима | tav totyima |
про бои рассказывает | розповідає про бої | хонтлим урыл потырти | hontlyim uril potirtyi |
Відмінності в області синтаксису зводяться до двох найважливіших особливостей:
Мансійській мові притаманний відносно твердий порядок слів: присудок завжди стоїть в кінці речення, а другорядні члени речення і підмет розміщуються перед ним.
Мансійська мова | Моя латинка | Українська мова |
|---|---|---|
Этипалаг ам клубн минэгум. | Etyipalag am klubn minegum. | Ввечері я до клубу піду. |
Ам этипалаг клубн минэгум. | Am etyipalag klubn minegum. | Я ввечері до клубу піду. |
Клубн ам этипалаг минэгум. | Klubn am etyipalag minegum. | До клубу я ввечері піду. |
Означення в мансійській мові завжди стоїть перед означуваним словом і ніколи не відокремлюються.
Мансійська мова | Моя латинка | Українська мова |
|---|---|---|
Пилтал ос ёрыӈ элмхоласыт тав нупылэ суссыт. | Piltal osz joring elmholaszit tav nupile szuszszit. | Відважні й горді люди на нього дивилися. |
Ханты-Мансийскын* миннэ наиӈхап парса хартыс. | Hanti-Manysijszkin minne nainhap parsza hartisz. | До Ханти-Мансійська що йде, пароплав баржу за собою тягнув. |
[* Вікіпедія каже, що мансійська назва міста Ханти-Мансійськ – Абга.]
Особливості лексики
Лексика доволі характерна для регіону: словник багатий в частині, що стосується полювання, рибальства оленярства, природи (лісів, річок і різного роду водойм тощо), та бідний в частині, що описує сучасні/новітні явища (суспільство, техніку, науку, культуру). Відповідно, поповнюється запозиченнями з російської та кальками.
Наприклад, в мансійській мові немає узагальнювального слова для позначення всіх видів боліт разом, проте вона розрізняє дуже багато видів.
Слово | Латинка | Пояснення |
|---|---|---|
келыг | kelig | болото, суцільно покрите водою |
яӈкыл | jankil | багниста місцевість з хирлявим лісом |
хомс | homsz | торф’янисте болото з мохом і ягелем |
няр | nyar | купинясте болото з дрібним чагарником |
сами | szami | трясовина, тванисте болото |
хомал | homal | горбисте болото, поросле дрібним лісом |
хори | hori | низина з дрібним лісом неподалік від річкового берега |
Також у мансійській мові немає слова для позначення поняття «рух», але в той же самий час існує багато дієслів, що виражають конкретний характер дії, пов’язаного з тим чи іншим видом руху людей, тварин і неживих предметів.
минуӈкве (minunque) — 1. «піти, поїхати, полетіти»; 2. «йти, їхати, летіти»;
ялуӈкве (jalunque) — «сходити, з’їздити, злітати» (тобто піти та повернутися назад);
ёхтуӈкве (johtunque) — «прийти, приїхати, прилетіти»;
йиӈкве (jinque) — «йти, їхати, летіти» (у напрямку до мовця)»;
ёмуӈкве (jomunque) — «ходити (тільки на задніх кінцівках)»;
сусуӈкве (szuszunque) — «брести по воді, піску, снігу» тощо.
Слова для новітніх/сучасних явищ, окрім запозичених, бувають ще переосмисленими старими.
Приклади:
Дієслово “хансуӈкве” (hanszunque), що оригінально значило “розписувати”, “орнаментувати”, стало вживатися у значенні “писати”;
Дієслово “послуӈкве” (poszlunque), що значить “ставити знак”, доповнилось значеннями “малювати”, “фотографувати”;
Слово “ер” (jer), що значить “край”, “грань” в сучасній мансійській мові стало позначати державний кордон. Тощо.
Також на позначення сучасних понять використовуються словосполучення.
Приклади:
ханисьпахтын кол (hanyispahtin kol) – школа,
ханисьтан хум (hanyistan hum) – учитель,
пусмалтан кол (puszmaltan kol) – лікарня,
пусмалтан хум (puszmaltan hum) – лікар,
наиӈхап (nainhap) – пароплав,
товлыӈхап (tovlinhap) – літак,
лилась олнэ вармаль (lyilas olne varmaly) – свобода,
юртыӈысь олнэ вармаль (jurtingis olne varmaly) – мир, злагода.
Стара абетка та старий правопис
Зізнаюся, що досі я свою угорську латинку використовував дещо некоректно, адже не розбирав правопис ненаголошених складів. Не будь-яке Ы в правописі 60-х років позначає непом’якшуючу і. І, на жаль, в ту добу довгі голосні не позначали на письмі (про це я вже казав на початку).
Аа Бб Вв Гг Дд Ее Ёё Жж Зз Ии Йй Кк Лл
Мм Нн Ӈӈ Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч
Шш Щщ Ъъ Ыы Ьь Ээ Юю Яя
Позначення голосних:
Аа – /a/, /aː/. Приклади: амп (amp) – “собака”, ала (ala) – “дах”, аква aqua – “один”, анас (anasz) – “обоз”.
Ее – /eː/
йотоване є: ер (jer) – “край”, еквар (jequar) – “комель дерева”, емтыс (jemtisz) – “став”, “зробився”;
пом’якшуюче є після л, н, с, т: леӈк (lyenk) – “нагель”, “дерев’яний цвях”, нелм (nyelm) – “язик”, сермат (sermat) – “вуздечка”;
тверде е після решти приголосних: ветра (vetra) – “відро”, кент (kent) – “шапка”, мет (met) – плата, песь (pes) – стегно.
Ёё – /o/, /oː/
йо: ёвт (jovt) – “лук”, ёмас (jomasz) – “добрий”, “гарний”, ёлаль (jolaly) “униз”;
ьо: лёх (lyoh) – “дорога”, нёл (nyol) – “ніс”, сёра (sora) – пороша.
Ии – /i/
і на початку слова, а також після твердих та м’яких приголосних: иснас (isznasz) – “вікно”, илттыг (ilttig) – “раптом”, янит (janyit) – “величина”, палит (palyit) – “довжина”, ати (atyi) – “ні”, вати (vatyi) – “короткий”;
йотоване ы1 та йотований редукований [ə]2 в непершому складі: уиг (уйыг, uig) – “два звіра”, наиг (найыг, naig) – “два вогні”, суиӈ (суйәӈ, szuing) – “гучний”, наит (найәт, nait) – “вогні”.
Оо – /o/, /oː/. Приклади: ома (oma) – “мати”, олупса (olupsza) – життя, вор (vor) – “ліс”, кол (kol) – “будинок”, нор (nor) – “колода”, сот (szot) – “щастя”, полысь (polis) – “наклеп”, “пасквіль”.
Уу – /u/, /uː/
у на початку слова та після твердих приголосних: ус (usz) – “місто”, ульпа (ulypa) – “кедр”, кур (kup) – “пічка”, нуса (nusza) – “бідний”, лунт (lunt) – “гусак”, хул (hul) – “риба”;
редукований [ə]2 перед перед лабіалізованими м, п, в: торум (торəм, torum) – “небо”, хурум (хурəм, hurum) – “три”, юнтуп (юнтəп, juntup) – “голка”, пувтуп (пувтəп, puvtup) – “острога”, минуӈкве (минəӈкве, minunque) – “йти”.
Ыы
ы1: пыг (pig) – “син”, сыг (szig) – “минь”, тыг (tig) – “сюди”, колыг (kolig) – “два будинки”, минасыг (minaszig) – “вони двоє пішли”;
редукований [ə]2 в парних ненаголошених складах перед нелабіалізованими приголосними: ёхтыс (ёхтəс, johtisz) – “приїхав”, пурысь (пурəсь, puris) – “свиня”, павыл (павəл, pavil) – “село”, хапыт (хапəт) – “човни”, саграпыл (саграпəл, szagrapil) – “сокирою”;
Ээ – /eː/. Тверде е на початку слова та після твердих л, н, с, т: эт (et) – “нічь”, энтап (entap) – “пасок”, “пояс”, лэг (leg) – “хвіст”, нэ (ne) – “жінка”, сэтап (szetap) – “нитка”, тэнут (tenut) – “їжа”, “харчі”.
Юю – /u/, /uː/
йотоване у: юрт (jurt) – “товариш”, юнти (juntyi) – “ш’є”, юсвой (juszvoj) – “орел”;
пом’якшуюче у: люньси (lyunysi) – “плаче”, нюли йив (nyulyi jiv) – “ялиця”, тюпыӈ (tyuping) – “милий”, “приємний”.
Яя – /a/, /aː/
Йотоване а: я (ja) – “ріка”, яли (jalyi) – “ходе”, ятри (jatri) – “тетерук”, яныг (janig) – “великий”;
Пом’якшуюче а: лявти (lyavtyi) – “сваритися”, “лаятися”, нявли (nyavlyi) – «жене», сярысь (saris) – “море”.
1 Звук Ы усього на всього позиційний варіант И перед Г.
2 [ə] це ненаголошене О чи У. Тобто графема Ы була штучно введена на місці позиційних варіацій фонем И та О.
