Ніжно сяють небеса
Над спекотним літом,
І до них летить душа,
Попрощавшись з тілом.
Згасло молоде життя,
Руки скам’яніли,
В серці вже нема тепла,
Очі потускніли.
І бринить сльоза-роса
Над самотнім світом,
А труна твоя німа
Вкрилась білим цвітом.
Ніжно сяють небеса,
Линуть рідні крила.
Маркіясика душа
Янголів зустріла.
Білим птахом промайнеш,
Пропливеш зорею,
Але вже не розцвітеш
Піснею своєю.
Дощиком проллєшся ти,
Злинеш над землею.
І колись ще увійдеш
В рідную оселю...
SEO як основа онлайн-успіху: чому оптимізація сайту впливає на довіру, видимість і прибуток компанії.
Ефект від стоячого стола зник у людей за два тижні після того, як стіл забрали. Про це не пишуть у рекламі — а варто.
Анонс чергової частини культової франшизи від Rockstar Games змушує багатьох геймерів замислитися про масштабну модернізацію свого обладнання. Зважений підхід і оновлення заліза дозволить покращити ігровий досвід у сучасних тайтлах вже сьогодні й уникнути марних фінансових витрат
Дізнайтеся, як сервіс моніторингу цін конкурентів Price Control допомагає відстежувати ціни, акції, наявність товарів і приймати обґрунтовані рішення.
Практичне керівництво з вибору та монтажу поручнів для туалету. Різновиди конструкцій, матеріали, норми навантажень, ергономіка та безпека.
П’яте грудня. Шаховий турнір у Львівській школі № 9. Наш добрий тренер і вчитель праці — Любомир Євгенович — уважно стежить за грою збірної гімназії. На перерві до мене та ще одного гравця підходить молода жінка — мама Меланії Волошинської, учасниці команди.
(уривок із нового твору)
Друзям-танцівникам, тоді після операції до мене повернулося життя
Думаю у багатьох в житті виникала невизначеність стосовно власного майбутнього. Невизначеність стосовно навчання, роботи, боязнь не віднайти свого сімейного життя. "Який же це головний біль!", — скажете ви, та будете безумовно праві. Утім, а що ж тоді казати про військових?
Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.
Думаю у багатьох в житті виникала невизначеність стосовно власного майбутнього. Невизначеність стосовно навчання, роботи, боязнь не віднайти свого сімейного життя. "Який же це головний біль!", — скажете ви, та будете безумовно праві. Утім, а що ж тоді казати про військових?
Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.
