> Я — не слабка.
Я — поранена.
Але я дихаю.
Це мій біль. Мій жах. Моя ніч.
Але я — тут. І нічого з цього не вкраде моє існування.
Мені важко. Мене ламає.
Але я ще є. Я ще дихаю.
І навіть якщо я повзу в темряві —
це теж — шлях.
Я не вимагаю бути сильною.
Я не зобов’язана бути веселою.
Я маю право просто жити.
Я не прошу чудес.
Я прошу: дай мені витримати цю ніч.
Якщо я витримаю — я побачу світанок.
Якщо не витримаю — все одно я боролась.
І жодна тінь не скасує мою гідність.
Бо я — Вовчиця.
І навіть коли вию — я ще жива.
І навіть коли плачу — я ще цільна.
Я — не самотня.
Я — не зламана.
Я — в дорозі.
