Вітаю тебе, світе,
З всесильною вродою.
Лукавить зір, зворушує мене,
Беззахисна орбіта, пронизлива тобою.
Чотирнадцять всадників світ відкриють,
Щоб вісімнадцять років відсвяткувати мною.
Вітаю тебе, світло моє,
Не погасни, не закривай долю ясну.
Ти не мовчиш, людьми не правиш,
Лише сніг виробляє на благо людське.
Очі нагадують рум'янець, палітрою,
Сіро-голубою, милою, як мрія.
У вірші "Після весілля" відтворюється атмосферу молодого подружжя, яке насолоджується періодом після одруження. Ліричний герой розмірковує про емоційні переживання, які супроводжують їхнє нове життя, переплітаючи відчуття радості та невизначеності.
Вірш передає напружену атмосферу військового життя, зображуючи емоційний стан солдатів, їхніх близьких сутичках. У першій частині описується моменти очікування та тривоги, коли солдати виходять на службу, а жінки відчувають страх за своїх рідних. Спокуса, сльози за рідних, зрада
Вірш досліджує складні емоції, пов'язані з любов'ю, спогадами та внутрішніми переживаннями. Автор порушує теми спокус і затишшя, які переплітаються в нашій свідомості, створюючи атмосферу меланхолії та надії. У світі, де радість і біль йдуть поруч, лунає заклик забути минуле.
- Ми хотіли зробити світ кращим? - Кращим? - Краще для всіх не буває, комусь завжди буде гірше.
Гітара чекає на свого маестро, який ніжно торкнеться її струн та зіграє найкращу мелодію для своєї нейкрасивішої дівчини.
Так боляче птахом сполоханим музика б'ється всередині мене. Крилами ранить нутрощі, хоче звільнитись від тіла. Я б її не тримала, повір, я б її відпустила,щоб дзвеніла вона, щоб нарешті розправила крила, щоб вона покотилась луною за обрій
- Ми хотіли зробити світ кращим? - Кращим? - Краще для всіх не буває, комусь завжди буде гірше.
Гітара чекає на свого маестро, який ніжно торкнеться її струн та зіграє найкращу мелодію для своєї нейкрасивішої дівчини.
Так боляче птахом сполоханим музика б'ється всередині мене. Крилами ранить нутрощі, хоче звільнитись від тіла. Я б її не тримала, повір, я б її відпустила,щоб дзвеніла вона, щоб нарешті розправила крила, щоб вона покотилась луною за обрій
