Вітаю тебе, світе,
З всесильною вродою.
Лукавить зір, зворушує мене,
Беззахисна орбіта, пронизлива тобою.
Чотирнадцять всадників світ відкриють,
Щоб вісімнадцять років відсвяткувати мною.
Вітаю тебе, світло моє,
Не погасни, не закривай долю ясну.
Ти не мовчиш, людьми не правиш,
Лише сніг виробляє на благо людське.
Очі нагадують рум'янець, палітрою,
Сіро-голубою, милою, як мрія.
Вірш передає глибокі почуття любові та ніжності, які відчуває ліричний герой. Він описує простирадло, яке пахне коханою людиною, символізуючи близькість і інтимність. Долоня коханої є для нього невідомою, але цінною, що підкреслює силу почуттів.
В тексті йдеться про пошук внутрішнього спокою та гармонії в світі, що постійно змінюється. Ліричний герой розмірковує про минуле, згадуючи яскраві моменти, які залишили слід у його серці.
Лірична героїня обіцяє бути вірною, але відчуває, що любов згасла. Вона страждає від зради та забуття, усвідомлюючи, що серце коханого більше не належить їй. Війна забрала його, залишивши її в емоційній ізоляції та печалі.
Щастя – це не мрія, а реальність, яка нас оточує щодня. Відкрийте для себе прості радощі життя, які зроблять вас справді щасливими.
Щастя – це не мрія, а реальність, яка нас оточує щодня. Відкрийте для себе прості радощі життя, які зроблять вас справді щасливими.
