Завивання Дженіз Джоплін трохи перебивали приємне та заспокійливе шелестіння води. Пара візерунками стелилася по блядсько-бардовому кахелю, оминаючи нудний торшер та бра, які висвітлювали з темряви фарфор ванни та смагляву засмагу тендітної Феміди.
Випара змішувалась з димними завитками, утворювала суцільний пласт рідини, ця дивовижна жінка не дихала киснем, її дух складався з цигаретного диму.
У ніс била запашна палітра східних запахів: тут кохались ципуро та Колорадо Кларо, кардамон та пряний каштан. Лише ця атмосфера паморочила голову, лише ця жінка заставляла ніяковіти.
Що для неї "кохання"? Це янтарна рідина у її келиху, кальвадос, що неминуче обпікає нутрощі, стікає до шлунку, наче розплавлене золото. Пий до дна.
Феміда лежить у ванні закинувши голову назад, по її підборіддю та шиї стікають блискучі крапельки поту. Коли вони досягають стану—мильна піна хапає краплі у свої обійми.
Ця непристойна сцена бурлить у моїй голові, я наче хлопчик, стою вкопаний у дверях та намагаюсь загасити внутрішню пожежу.
Свінг, кицю! Чи це серце... Щось так гучно б'ється у грудях. Атмосфера накаляється, пара вібрує, цигаретний дим летить до стелі та каскадами спадає на мене, не дає перевести подих.
У Феміди кошачі очі. Вона відкриває одне, кидає у мене погляд. Відчувається наче кинджал.
Мовчазне запрошення.
Сердце танцює свінг, ось, барабанне соло. Крихітко, я не Бєнні Ґудман. Я граю блюз, тому запхни свою таємничисть туди, де зараз вирує мильна піна. Твій саксофон лажає. Це ворожнеча, це небезпека. Тінто Брасс мовчки записує усі наші рухи.
У цій кімнаті зустрілись дві сили.
Я король сладжу, мені не вкатує романтика у стилі Фелліні.
