Навіть після значної втрати ваги жирові клітини тіла зберігають "пам'ять" про ожиріння, як показують дослідження, — відкриття, яке може допомогти пояснити, чому так складно підтримувати стрункість після програми схуднення та до чого тут іграшка з вашого дитинства.
Ця "пам'ять" виникає через те, що досвід ожиріння викликає зміни в епігеномі — наборі хімічних міток, які можуть додаватися до ДНК клітин і білків або видалятися з них, регулюючи активність генів. У жирових клітинах ці зміни в активності генів, здається, призводять до порушення їхньої нормальної функції. Це порушення, а також зміни в активності генів можуть зберігатися навіть після того, як вага знизиться до здорового рівня, як зазначається в дослідженні, опублікованому в Nature. Яке стало цікаво прочитати мені і поділитися з вами)
Результати свідчать, що людям, які намагаються схуднути, часто потрібен тривалий догляд, щоб уникнути повторного набору ваги. Хоча давно відомо, що тіло має тенденцію повертатися до ожиріння після схуднення, "як і чому це відбувається, було майже загадкою" Нові результати "показують, що відбувається на молекулярному рівні, і це дуже цікаво".
Почнемо традиційно з біології
Адипоцити (жирові клітини) — це спеціалізовані клітини, що зберігають енергію у вигляді тригліцеридів (жиру). Вони формують жирову тканину, яка виконує як енергетичну, так і ендокринну функції. У середньому доросла людина має від 30 до 50 мільярдів адипоцитів, хоча їх кількість може значно варіювати залежно від статі, віку та маси тіла. Клітини складаються з великої краплі жиру, що займає більшу частину клітини, оточеної тонким шаром цитоплазми з ядром, зміщеним до периферії. Жир утворюється в результаті надлишку енергії, коли організм перетворює надлишкові вуглеводи та жири з їжі у тригліцериди, які зберігаються в адипоцитах. Коли енергії не вистачає, ці жирові запаси мобілізуються та використовуються для забезпечення організму енергією.
Адипоцити також виділяють гормони, такі як лептин, які регулюють апетит і метаболізм, впливаючи на загальний енергетичний баланс. Його головна функція — подавати сигнал до головного мозку, зокрема до гіпоталамуса, про наявність енергетичних запасів у тілі. При високому рівні жиру лептин стимулює зменшення апетиту і збільшення енерговитрат, сприяючи підтриманню здорової маси тіла. Водночас низький рівень лептину, який спостерігається при втраті ваги або виснаженні жирових запасів, активує механізми підвищення апетиту і збереження енергії. У деяких випадках, наприклад, при ожирінні, може розвиватися резистентність до лептину — стан, коли мозок перестає реагувати на його сигнали, що ускладнює контроль ваги. Лептин також впливає на інші процеси в організмі, включаючи регуляцію репродуктивної функції, запалення та імунну відповідь.
Затяжна пам'ять
Щоб зрозуміти, чому вага може швидко повертатися після її втрати, група вчених проаналізували жирову тканину групи людей із тяжким ожирінням, а також контрольної групи людей, які ніколи не страждали на ожиріння. Вони виявили, що деякі гени були більш активними в жирових клітинах групи з ожирінням, ніж у контрольній групі, тоді як інші гени були менш активними.
"Епігенетичне" редагування знижує рівень холестерину у мишей
Навіть операція зі зменшення ваги не змінила цього патерну. Через два роки після хірургічного втручання учасники з ожирінням значно схудли, але генетична активність їхніх жирових клітин все ще демонструвала зразок, пов'язаний з ожирінням. Подібні результати виявили у мишей, які також втратили велику кількість ваги.
У жирових клітинах як людей, так і мишей гени, активовані під час ожиріння, були пов'язані із запаленням і фіброзом — утворенням жорсткої, схожої на рубцеву тканину. Гени, активність яких знижувалася, сприяли нормальному функціонуванню жирових клітин. Дослідження на мишах показало, що ці зміни в активності генів зумовлені змінами в епігеномі, який суттєво впливає на активність генів, включно з їх увімкненням або вимкненням.
Науковці перевірили тривалість цих змін, посадивши мишей із ожирінням на дієту. Через кілька місяців після того, як миші знову стали худими, зміни в їхньому епігеномі залишалися, наче клітини "пам'ятали" перебування в тілі з ожирінням.
Швидкий набір ваги
Невідомо, як довго тіло пам’ятає ожиріння, каже співавтор дослідження Фердинанд фон Майенн, спеціаліст із епігеному з ETH Zurich. "Може існувати вікно часу, коли ця пам’ять зникає” Щоб краще зрозуміти ефекти цієї пам’яті, дослідники вивчили жирові клітини мишей, які схудли після ожиріння. Ці клітини поглинали більше цукру й жиру, ніж клітини контрольних мишей, які ніколи не мали ожиріння. Крім того, миші, які раніше мали ожиріння, швидше набирали вагу на дієті з високим вмістом жирів, ніж контрольні миші. Це все прийшло в суспільство як ефект “Йо-йо”
Що таке ефект йо-йо?
Ефект йо-йо — це повторювані цикли втрати та набору ваги, що часто виникають після спроб швидкого схуднення. Цей феномен отримав свою назву через схожість з рухом йо-йо: вага швидко знижується, але незабаром повертається, інколи навіть з перевищенням початкового рівня.
Науково ефект йо-йо визначається як набір принаймні 10% від втраченої ваги протягом 6–12 місяців після завершення дієти. Такі коливання ваги нерідко запускають негативний цикл: чим більше людина набирає після втрати ваги, тим сильніше її бажання швидко схуднути, що часто призводить до використання радикальних методів, таких як екстремальні дієти чи голодування. Ці підходи порушують метаболізм, сприяють втраті м’язової маси та знижують базальний рівень обміну речовин, що лише погіршує ситуацію.
Однією з головних причин цього ефекту є захисний механізм організму. Під час швидкого схуднення зменшується рівень лептину – гормону, що регулює апетит і метаболізм. Організм, сприймаючи різке зниження ваги як загрозу виживанню, уповільнює обмін речовин і стимулює накопичення жиру після повернення до звичайного раціону. Додатково підвищується рівень гормону голоду греліну, що провокує переїдання.
Для людей які люблять ліки!
Препарати для лікування ожиріння. Що відбувається, коли їх припиняють приймати?
Ліки, що застосовуються для лікування ожиріння, впливають на різні аспекти енергетичного балансу організму. Вони допомагають знизити апетит, зменшити всмоктування жирів або покращити метаболічні процеси. Ось основні механізми дії та приклади:
Перший механізм. Стимулювання ситості та зниження апетиту. GLP-1 агоністи Ліки, такі як семаглутид (Ozempic, Wegovy) і ліраглутид (Saxenda), імітують дію гормону GLP-1, який відповідає за регуляцію апетиту і рівня глюкози. Вони посилюють відчуття ситості, сповільнюють спорожнення шлунка та знижують апетит, що сприяє зменшенню споживання калорій. Лоркасерин (Belviq) Препарат впливає на серотонінові рецептори в мозку, стимулюючи відчуття насичення та допомагаючи контролювати об’єми споживаної їжі.
Другий шлях. Зменшення всмоктування жирів наприклад: Орлістат (Xenical, Alli) Цей препарат блокує фермент ліпазу, який розщеплює жири в шлунково-кишковому тракті. Як результат, до 30% жирів не всмоктуються, а виводяться з організму природним шляхом. Проте можливі побічні ефекти, такі як діарея або здуття.
Третій. Стимуляція енергетичного обміну Фентермін/Топірамат (Qsymia)
Комбінований препарат, який поєднує дію стимулятора апетиту (фентерміну) та речовини, що покращує обмін речовин (топірамату). Бупропіон/Налтрексон (Contrave) Ліки впливають на ділянки мозку, що відповідають за контроль апетиту та системи винагороди. Вони допомагають зменшити тягу до їжі та підвищити самоконтроль.
Четвертий. Гормональні препарати та нові підходи Сетмеланотид (Imcivree) Призначений для людей із рідкісними генетичними формами ожиріння. Дія цього препарату спрямована на систему меланокортину, яка регулює апетит і енергетичний баланс. Експериментальні засоби
Деякі препарати нового покоління працюють на рівні епігенетики або молекулярної регуляції запалення в жировій тканині, зокрема інгібітори тірозинкінази. Часто вага повертається через складність підтримання результатів без додаткової підтримки.
Профілактика — ключ
Запобігання ожирінню з самого початку є ключовим. Люди, які втратили вагу, "можуть залишатися стрункими, але для цього знадобиться багато зусиль і енергії", — каже він, додаючи, що результати його команди можуть допомогти зменшити стигму навколо ожиріння. Для мільярдів людей фактори, що виходять за межі їхнього контролю — від мікробіому до прийому певних ліків, обмежених ресурсів і генетики — можуть зробити підтримку нормальної ваги надзвичайно складним завданням. Тепер до цього списку можна додати епігенетику.
У 2015 році ожиріння було пов’язане з 4 мільйонами смертей у всьому світі, причому понад дві третини з них були спричинені серцевими захворюваннями (основною причиною смертності в усьому світі). Очікується, що рівень ожиріння продовжить зростати, особливо в США, тому потреба в розумінні цього складного питання стає ще більш нагальною. А про ВВП і ожиріння в Україні буде в наступному пості!
Дисклеймер
Ця інформація подається виключно з ознайомчою метою. Призначення препаратів для лікування ожиріння може здійснювати лише кваліфікований лікар після повного медичного обстеження. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я. Звертайтеся до фахівців для отримання індивідуальних рекомендацій.
