На сьогодні соціальні мережі є чи не найпопулярнішим майданчиком для отримання інформації. Їх безумовною перевагою є формування комфортного для кожного користувача простору, так званої “інформаційної бульбашки”. Водночас, це призводить до загострення суспільних конфліктів довкола дражливих тем. У цьому матеріалі, я хочу поговорити про те, чому не варто переконувати опонента, навіть якщо у вас наукове доказове підґрунтя.
Про інформаційну бульбашку
Механізм, відомий як “інформаційна бульбашка”, виник на основі принципу роботи соціальних мереж. Для довгого та комфортного перебування користувача на платформі, йому пропонується контент, у якому цей користувач буде зацікавлений, формуючи ідеальний простір.
Але постає одна проблема: люди радикалізуються щодо своїх думок, адже практично не мають прикладів заперечень у своєму медійному полі. Це, в свою чергу, призводить до поляризації та загострення конфліктів.
Особисто мала з цим досвід, коли була свято переконана, що російський продукт продовжують споживати лише відверто рагулі (це був період першого літа від початку повномасштабного вторгнення), а потім виявилося, що ні, що навіть серед моїх знайомих є не до кінця освічені люди.
Назвемо дівчину Лєночка. Так от, ми з Лєночкою давно вже не спілкувалися, бо втратили контакти одна-одної, але якось перестрілись і обмінялися сторінками в інстаграмі. Лєночка прекрасно знала, що у мене був важкий життєвий період, адже мого тата відправили на лінію фронту в одну з гарячих точок. І що зробила Лєночка? Правильно! Опублікувала 5 сторіз з російськомовними і, що ще гірше, російськими піснями.
Сказати, що ми більше не спілкуємося – нічого не сказати. Але є одна жахлива помилка, якої я припустилася на початку, коли була в цій ситуації: я почала доводити Лєночці свою правоту.
Чому свої знання треба тримати при собі?
Чому я полізла до неї зі своїм “ученням”? Бо була переконана, що якщо я навчу людину, то вона змінить свою думку та стане на шлях істини!
Але все працює абсолютно навпаки. Якщо ми говоримо про формування позиції людей, то це процес довготривалий, який потребує осмислення свого досвіду. Якщо ти прийдеш до знайомого та почнеш товкувати йому, що моркву треба їсти виделкою, хоча він все життя їв її паличками, то ти хоч всунь йому виделку в руки, але він продовжить робити те, що і робив до того.
Жодна людина не зміниться, якщо сама не усвідомить необхідність цього та не прийме свідомого рішення.
Також варто розуміти специфіку суперечок. Люди не здатні раціонально осмислити інформацію коли вони під впливом сильних емоцій. Тому будьте готові, що якщо ви прийдете до людини, у якої навіть лице пашіє, з книгою, то не буде щасливої реакції і великої вам дяки, а найімовірніше ви побачите купу пошматованого паперу на підлозі.
Як це шкодить тобі?
Сприймай навчання людини, як працю, за яку тобі не платять. Лише подумай: для формування твоєї думки ти, наприклад, читав чимало літератури та подивився багато навчальних відео. І ти дійсно готовий/а присвятити ще додатково час свого життя, щоб безкоштовно та стисло пояснити це людині, яка навіть цього не оцінить?
Окрім інформаційної складової, це і про емоційне обслуговування опонента. Чи зможеш ти після довгої лекції продовжити свою рутину з тим же ентузіазмом, що був до цього?
Першочергово цінуй себе та свої сили. Людина, яка зацікавлена у розвитку та продовжені вашого спілкування, після твого висловлення невдоволення чимось, сама запитає про причину цього та твоє бачення ситуації. Це і є екологічне спілкування.
Якщо ж співрозмовник не виявляє жодного бажання тебе вислухати або яскраво демонструє впевненість у своїй позиції, то найліпшим варіантом буде просто не спілкуватися з цією людиною. Час – це гроші, а без авансу працювати не солідно.
