Ода до життя

хочу голою лежати в землі;

щоб моє тіло шмагали вітри;

щоб стежку де я сховала імла;

щоб плоть моя стала гнила;

щоб у мені жили жуки;

щоб кістки обсмоктали вовки;

щоб наді мною росла трава;

щоб душу забрала підземна вода.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Метеорка
Метеорка@meteorka

Пробачте юності її наївність

78Прочитань
0Автори
2Читачі
На Друкарні з 27 січня

Більше від автора

  • 13.10.2024

    Привіт, я Романа, я видалила всі свої соціальні мережі, але відчуття, що за мною спостерігають так і не зникло.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Сповідь

    Гробарі чи атомна електростанція?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Велосипед

    Вона розуміє, світ майже не змінився, лиш став більш сучасним, став трішки не зрозумілим або вона не розуміла його.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Червоне світло

    Яна сиділа вже годину чекаючи на розмову, важко ковтаючи слину і чуючи стукіт серця у вухах, її брови звелись докупи ніби підтримуючи одна одну, а ноги не знаходили собі місця.

    Теми цього довгочиту:

    Новела

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Велосипед

    Вона розуміє, світ майже не змінився, лиш став більш сучасним, став трішки не зрозумілим або вона не розуміла його.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Червоне світло

    Яна сиділа вже годину чекаючи на розмову, важко ковтаючи слину і чуючи стукіт серця у вухах, її брови звелись докупи ніби підтримуючи одна одну, а ноги не знаходили собі місця.

    Теми цього довгочиту:

    Новела