Пори року в "місті дощу" змінюються стрімко. Здавалося б, щойно була зима, а ось раптом усе навколо швидкими темпами одягається в зелені шати, і рівень позначки на градуснику сягає +20. Так само несподівано прийшла і холодна дощова осінь. Ще вчора всі милувалися, як повільно забарвлюються листя в жовті відтінки, та тішилися теплими, сонячними днями вересня. А сьогодні пронизливий холодний вітер з дощем впевнено заявив, що скоро зима і така погода стане звичною. Сірі, холодні вулиці та похмурі люди наповнять це місто. Здається, що не було літа, що це була лише мить.
В гонитві за миттєвим задоволенням чи за щастям, під тиском інформації, що ллється нестримним потоком негативу, дуже легко втратити себе, а можливо, так і не знайти. Коли на вулиці холод та дощ, саме в такі моменти, наче сама природа нас зупиняє та дає можливість стишитися у щоденних перегонах і задати собі питання: "Для чого я це все роблю?"
Можливо, ця зміна погоди, дощ, холод та вітер не мали б такого значення, але в країні ось уже третій рік триває війна. Атмосфера напруження, втоми, а часом розпачу тільки посилюється від усвідомлення того, що для нас це лише зміна погодних умов, а для когось це холод в окопах, це невизначеність, це страх за власне життя та життя побратимів, це пекельна втома, часом зневіра. І, найжахливіше, для когось це може стати останнім днем життя.
Тому важливо, попри все, цінувати те, що маєш тут і зараз. Неважливо, яка погода, важливо, чи тепло тобі з людьми, що поруч, важливо, чи вмієш ти радіти та цінувати кожен момент свого життя, чи живеш у згоді з собою та власними цінностями. Осінь – це час для спокою та рефлексії на тему життя.
