Влітку 2019-го зав'язалось наше знайомство. Мій майбутній чоловік побачив віщій сон.
Розпочався навчальний курс Антропософська психотерапія. Це перші кроки до осягнення психології особистості крізь духовну науку в Україні.
В моїй кімнаті тут у Києві погасла лампочка, на іншому ж кінці світу в цей момент обірвалось життя Нюшиного діда.
На стику 24-25 рр розпочалась бурхлива діяльність - оформлення дипломного реферата з антропософської психотерапії; витинання казково-поетичного путівника з антропософії Закохана квітка з подальшою презентацією книги в бібліотеці Ярослава Мудрого, що на Поштовій.
Антропософська терапія - це дерево. Гілля, гілля. Коріння.
Такими корінцями є: антропософська психотерапія і робота з біографією, терапія мистецтвом, власне медикаментозна, масляні ванни і втирання.
Я працюю над розвитком антропософської казкотерапії, створила власну методику роботи з казкою.
Думки наші тягнуться до сонечка, душа розквітає.
Представники антропософської психотерапії позиціонують її як шлях до змінення суспільства в кращу сторону, вони закликають навчатись по-іншому спілкуватись з людьми, інакше виражати себе зовні та іншим чином прочитувати повідомлення що надходять ззовні.
Потрібно запастись терпінням, щоб це зробити. Достатньо терпіння потребують історичні дослідження. Нам ніколи жити навіть сьогоденням, не кажучи вже про тіні забутих предків. З ними важливо встановлювати зв'язок, і це можливо зробити різним способом: згадувати померлих, спілкуватись з ними, - провести бесіду з ними, задавши питанням перед сном, або вивчати часи, в які вони жили. Ми допомагаємо зцілитись попереднім поколінням, а також очищуємо дорогу прийдешнім. Ось в такий відповідальний час ми живемо. Наш обов'язок - піклуватись про тих, хто вже пішов, і про тих, хто ще не прийшов.
Особливість сьогодення в тому, що задача сучасної людини - вивчення духовних істин, імагінацій, що лежать над фізичним планом.
Через небажання сприймати духовне, в ці імагінації просочується те, що лежить під фізичним планом, і особистістю оволодівають пристрасті. Це, так би мовити, патологічний протиобраз, виникнення якого зумовлене загальнолюдською кармою.
Як кажуть, не знання закону не знімає відповідальності за його недотримання. Не знання духовних законів, погіршує якість і безпеку життя - це продукти, які ми їмо; повітря, яким дихаємо; одяг, що огортає наше тіло напротязі цілого дня тощо.
Насправді сучасна людина відчуває тугу за вірою у надфізичне, невидиме духовне. А духовне, в свою чергу, хоче говорити з людиною.
Надзвичайно сильний спіритуальний зв'язок виникає в часи воєн, коли гине багато людей, помирає багато молодих. Їх невикористані ефірні сили, якими вони пожертвували, переходять в єство народної душі, і можуть бути використані тими, хто лишився в живих, для духовного розвитку. Передчасно померлі, жертвуючи своїми ефірними силами, допомагають людству розвинути спіритуальний духовний образ мислення.
З іншої сторони, померлі потребують попередніх знань духовного світу, щоб орієнтуватися Там, переступивши поріг смерті. Щоб орієнтуватися після смерті в духовному світі людині необхідне знання цього духовного світу, здобуте тут на землі. Таке ось замкнене коло.
Знання того, що відбувається з людською індивідуальністю після смерті ми можемо почерпнути з антропософії.
Тим хто рано пішов з життя, ми можемо допомогти, згадуючи про них, про їх життя тут на землі, що вони говорили, що робили, як жили якими були. А от для давно померлих корисно читати вголос антропосовську літературу.
Життя на Землі присвячене не тільки Землі, воно існує також для того, щоб людина могла померти гідним чином.
Рудольф Штайнер дуже ясно описує те, як живе людська душа в потойбічному світі.
Після смерті тіло, позбавлене життя, залишається на землі, перетворючись у прах. Душа ж і дух людини прямують духовним світом. Індивідуальність проходить певні сфери, споріднені з її духовними тілами. Спочатку вона опиняється в сфері, дуже тісно пов'язаній з нашою пам'яттю, перед нею розкривається зворотня панорама життя, ефірне тіло розчиняється в світовому ефірі. Коли духодослідник опиняється в цій області, він відчуває стан імагінації.
При переході в наступну область, місячну планетарну сферу, в душі померлого посилюється волестремлінне почуття, душа поглядає на свої бажання, які залишились не реалізованими при житті; на пристрасті, які залишились незадоволеними; протиставляє правильне діяння тому, що було зроблено неправильно або нерозумно. На основі пережитого вона робить зародок/ядро своєї майбутньої земної долі, - морально-астральний зліпок життя.
В сфері місяця їй зустрічаються різноманітні елементарні сутності, групові душі тварин. Сутності, які являють собою моральний лик людини залишаються в місячній сфері, він і є зародком долі. Людська індивідуальність залишає його першій ієрархії. Далі душа здіймається нагору спіральним рослинним шляхом. Їй необхідна духовна сила, щоб слідувати цим шляхом, - антигравітаційна, яка міститься в духовних праобразах металів. Те, що заключено в мінералах і металах землі, має тут свій духовний праобраз, який слугує добривом для руху людської душі далі до вищих духовних шарів. Свідомість душі розширюється і охоплює всі планетарні сфери. До блукаючих зірок її направляють саме метали. Вона переживає ідею певного металу, - його духовний зміст, через що її тягне до певної планети, де вона чує звучання цього металу. Певні рослини ведуть її до певних планет. Духодослідник, піднімаючись в цю область, відчуває стан інспірації.
Нарешті душа потрапляє у найдуховнішу область, де вона переживає вже не те, що мало відношення до минувшого життя, а безпосередньо духовний світ і духовних сутностей, яких вона освітлює своєю внутрішньою силою світла, завдяки чому вони стають їй видимі. З душі починає випромінюватися життєдайна творча сила, вона відчуває блаженство перебуваючи в своєму духовному оточенні Спираючись на імпульси духовних створінь, людина виробляє духовний компонент свого майбутнього фізичного тіла. Вона переживає свою майбутню інкарнацію, свою наступну форму буття. Стан інтуїції в духовному дослідженні.
Людина своїми власними душевно-духовними діяннями вписана в наміри божественно-духовних ієрархій та їх окремих представників. Її власні почуття, охопленні космічною свідомістю, переходять в космічне діяння, яким вибудовується духовне ядро майбутнього фізичного організму людиниви.
Яскраве світло притухає, душа заглиблюється в себе, відтворює в собі навколишній духовний світ. В якийсь момент вона починає відчувати томління, і повертається в сферу місяця, де знаходить і забирає своє кармічне ядро долі у третьої ієрархії. Душа озирається знову на своє минуле прожите життя, і в неї виникає велике бажання виправити вчинене і здійснити нездійснене. Тепер вона направляється до землі в пошуках підходящої пари, у якої повинна народитись.
Після смерті людська індивідуальність йде в духовний світ. Людина повинна підготувати себе для того, щоб там орієнтуватися, щоб не вступити в ариманічний регіон. Підготовка складається з того, що вона вивчає духовну науку, духовні істини; згадує і осягає свої дитинство і юність, старіючи. Здібності і досягнення не проносяться за ворота смерті, а ось такі роздуми, нематеріальні, не абстрактні, таке осягнення прожитого життя, - це залишається в єстві, це сили для подальшого перебування, вже неземного. Їх можна забрати з собою.
В цих образах закладено те, до чого ми маємо стремління, виходячи зі свого минулого життя. За покровом земної пам'яті знаходиться те, що ми опрацювали між смертю і новим народженням; Там ми прийняли деякі рішення, створили, так би мовити, долю свого теперішнього життя. Земні події, які проходять перед нашою земною свідомістю, являються відображенням душевно-духовного передіснування. В земних подіях криється душевно-духовний зміст.
В нашому тілі криється душевно-духовне начало. І духовне дослідження покликане розкрити людям те, що ми самі живемо усередині наших уявлень і своїм сокровенним єством самі перетворюємо наше тіло у своєрідний дзеркальний апарат, віддзеркалюючи для нас наші душевні переживання.
Наші думки, уявлення, почуття та вольові імпульси мають земну природу та підпорядковуються земному пасивному сприйняттю, але мають своє духовне продовження. В пам'яті сприйняття, стає активним стає духовним. Згадування духовної природи, воно зберігається в нашому ефірному тілі.
Озираючись на минуле, концентруючись на певних спогадах, ми проникаємо в ефірне тіло.
Здавалось би, те, про що ми згадуємо минуло, але душевно-духовне, яке залишило на ньому свій відбиток, веде нас у майбутнє. Можна підкреслити, що пам'ять, тобто, здібність викликати в свідомості минулі переживання, - це якби початок духовного.
Головним чином до неї ми звертаємось в антропософській психотерапії. Ми працюємо з біографією, згадуючи про те чим і ким були оточені; ми вивчаємо історію власного народу, щоб уявляти, якою було життя наших батьків, дідусів і бабусь, прабабусь прадідів. Подібні спогади могли б допомогти нам краще орієнтуватися в нинішньому положенні.
Що являє собою душа людини тут на землі? Мислення, почуття і волю. Мислення в основному відноситься до діяльності ефірного тіла. Почуття відносяться до діяльності астрального тіла. Через вольові імпульси пробивається Я людини. Духовне продовження душі стає доступним при духовному дослідженні, - послідовно наступає імагінація, за нею - інспірація, врешті-решт - інтуїція.
В момент пригадування земне і духовне сприйняття зустрічаються, в цей момент можна осягнути як духовне відобразилось в земному і яке духовне пояснення має чисто земна подія. Духовне стає свого роду видимим.
Починаємо сприймати духовне в земному.
