Навіть не знаю що правильніше сказати про людей, які надіються на якесь чудо і чекають поки інші врятують їх. В мене складається питання: врятують від чого? Від проблем? Від складних ситуацій? Від відповідальності? Від життя??!
Думаю вони і самі не мають відповіді на це питання. Просто надіються, що цей так званий рятівник зробить все набагато простішим і життя заграє новими барвами. Але я скажу вам, що більшої нісенітниці я ще не чула. І з’являється ще одне запитання: як хтось інший може зацікавитись у тобі, якщо ти сам собі нецікавий?
Усі ми хочемо бачити біля себе людей, які мають певні захоплення, хобі, інтереси та рухаються кудись. А ті, хто не мають свого життя з часом починають нам набридати. Адже ці особистості наче липучки, від яких хочеться позбавитись. Вони затримують нас, тягнуть за собою вниз.
Звичайно, це нормально, що у людей буває важкий період, коли абсолютно все втрачає сенс і ви ніби стараєтесь пережити хоча б ще один день. Це нормально, що іноді нам треба відпочити. Це нормально, якщо те, чим ви займались, більше не приносить задоволення і вам потрібен час, щоб знайти нове захоплення. Таке трапляється з усіма. Однак важливо те, чи ви застрягаєте у цьому стані чи йдете далі. Неважливо наскільки швидко ви рухаєтесь. Головне не зупинятись. Як я вже писала у одному зі своїх довгочитів, звичайний біль чи втома може перетворитись у страждання, а потім у звичний спосіб життя.
Так от, повернімося до теми. Нікому із нас не вигідно рятувати інших людей. Усі насправді зациклені тільки на собі, своєму комфорті та майбутньому. І це цілком природньо. Це теж одна з наших найголовніших та найфундаментальніших властивостей.
Тому годі чекати, що хтось врятує вас. Візьміть все у свої руки. Насправді це не так страшно і не так складно, як це може здаватись з самого початку. Як тільки ви почнете робити перші кроки, впевненість у собі почне з’являтись і ви не помітите, як втягнулись в це. Проте і не забувайте про складнощі, які можуть бути на вашому шляху. Зрештою ніщо не буває ідеальним. Не все виходить з першого разу. Але це не привід зупинятись. Адже не помиляється тільки той, хто стоїть на місці.
І так, життя насправді захоплива штука, але тільки якщо ви дозволите собі його жити. Смійтесь, плачте, танцюйте під дощем, дозвольте собі бути шаленими. Відчуйте життя і зрозумієте, що від нього не треба ховатись, вас не потрібно рятувати від чогось. Наспавді ви і самі прекрасно справляєтесь.
