Інформація про Варвару Базас – «першу жінку, що долучилась до футуризму» у вільному доступі надзвичайно мінімальна, та й сама творчість була недовгою. Та попри малу інформацію та ще меншу літературну діяльність першої футуристки, цікаво про неї написати можна(як і про будь-що у світі, навіть про коробку сірників), також проаналізувати її значення у тогочасному суспільстві та літературі.
Отже, що відомо про життєпис Варвари Іванівни Базас? Народилась вона близько 1902 року та навчалась у медичному інституті, де і познайомилась із королем футуропрерій Гео Шкурупієм, котрий навчання на медика скоро кине.
Важко сказати – хто на кого справив більше враження – чи Варвара на Гео, чи Гео на Варвару, це не аж так важливо, бо все одно маємо із цих взаємин наслідок – у футуриста є вірш «Мантри» із наступними словами:
«Нескінченні тротуари,
нескінченні тротуари
блискучих свічад,
я чекаю примари,
я чекаю примари
мого закохання.
А поки що квітнуть троянди
роз’ятрених ран.
Радісних зір плеяди
затьмив нічний туман.
І вийшов я на дорогу,
де послався срібний караван…
Молодик із-за хмари вистромив роги,
і я вигукнув перший мантр.
Югою знялося закляття,
наче забився метелик в пітьмі,
наче хтось задрав весільне плаття
наляканої землі.
О, пречиста, свята Варваро,
поглянь на мене небом своїх очей,
я тобі місяць скину на тротуари,
а серце вже вирвав з грудей…
Білими пелюстками розсипалось серце,
завихрила ними юга,
і почав викликати мене на герць
насмішкуватий, старий Сатана.
І вийшов я на дорогу,
де килим білих троянд…
Молодик із-за хмари вистромив роги,
і я вигукнув другий мантр.
Риску вузьку закохання
я накреслив навколо себе…
– Гей, виходь, Сатано!
Ми тепер вдвох під небом.
О, пречиста, свята Варваро!
геть струмінь шалених оргій,
в темних, закоханих коритарах
тебе чекає святий Георгій…
І вийшов я на дорогу,
де розсипав хтось діаманти…
Молодик посадив зорю на роги,
і я вигукнув третій мантр.
Не з’явилась свята Варвара,
налякалась минулих оргій,
коло свічад, мов примара,
стояв у задумі святий Георгій».
Вірш було написано у 1921 році, тобто тоді, коли Гео було всього 18, а Варварі – 19, обоє ще тільки недавно були дітьми, тому не дивно, що у ліриці від юного футуриста так і віє куртуазною любов’ю. Чисто тобі українські Трістан та Ізольда. Ще один цікавий факт – на той час товаришка Базас була вже нареченою Шкурупія.
Але ближче до «приходу» студентки медінституту до футуризму – стався він у 1922 році, де у самому кінці «Семафор у майбутнє» її нарекли титулом «першої женщини всесвіту, яка приєдналась до панфутуристів». Гучна і горда заява, та, на жаль, у футуристичних(чи взагалі якихось інших) виданнях Базас умістила лиш одну полемічну нотатку під назвою «Київська провінція. Літстудія чи «Підвал поетів»», яка за іронією долі була розміщена у першому номері журналу «Катафалк исскуства»(перший номер став для журналу й останнім). Але навіть ця номінальна роль(бо святе місце ніколи пустим не буде, особливо, якщо це щось у прив’язці із «першим» і цей титул варто постійно підтверджувати) має позитивне значення для нашої літератури – це поява першої футуристки, плюс – ця футуристка була українкою, а також те, що вчергове руйнується тодішній(і часто – сьогоденний) стереотип, що жінки в літературі – це обов’язково або про дитячу літературу, або про романтику, немов жінка «правильно» вміє писати лиш про виховання дітей чи любов(і то вона обов’язково має дотримуватись ролі «принцеси у біді»), а тут – авангардний та бунтівний футуризм і ще на додачу – починає Варвара Іванівна свій шлях літераторки так сказати із «важкої артилерії» – полемічної статті. Для початку ХХ століття, щоб жінка у журналі, який читає багато людей(«на людях», як каже старше покоління) посміла із кимось сперечатись(і не приведи Боже, щоб цей хтось не виявився чоловіком і тема суперечки – література чи її тенденції). Немислимо!
Жарти жартами, та на цьому Варвара Базас, як футуристка зникла, більше ніде не публікувалась. Чого так? Єдиної думки щодо цього немає. Ярина Цимбал, наприклад, пише, що новоспечена футуристка була зайнята виховуванням сина і просто не мала на літературу часу, бо яким би не був Гео Данилович прогресивним для свого часу, але залишався у певному плані середньостатистичним чоловіком тієї доби, а значить – на його дружину лягли хатні обов’язки та виховання дітей. Можливо ще також те, що зробила такий «вхід із ноги» у футуризм товаришка Варвара у атмосфері непосидючого Гео, котрий всюди себе пробував, ще можливо, що Базас просто вирішила, що футуризм та література – це не її та продовжила шлях медикині(бо університет вона, на відмінну від чоловіка, закінчила та отримала диплом).
Про шлюб Базас та Шкурупія відомо, що він був міцним і пара прожила без серйозних сварок близько 11 років до арешту футуриста. Коли ж це сталось, то Варвару таврували новим титулом, та не таким унікальним, як попередній – «ЖИР», що означає «жена изменника Родины». Її буквально, на руках із сином вигнали спочатку із власного будинку, а потім – із Києва. На довгий час губляться хоч якісь свідчення про Варвару Базас. За окремими свідченнями, ближче до літніх років, першу футуристку доглядала її онука – Ірина Шкурупій, що жила із нею на Печерську. За збігом обставин, сусідом родини репресованого письменника був Олесь Бердник – один із співзасновників Української Гельсінської Групи.
У своїй розвідці «Український футуризм: історія, теорія, практика» професор Олег Ільницький пише: «У 1921-му році Гео Шкурупій присвятив Варварі Базас поезію, завдяки чому ми знаємо про її існування». Але із цією тезою не до кінця можна погодитись, бо ж у «Семафорах у майбутнє» у кінці досі є заява про першу жінку-футуристку у всесвіті, а в єдиному номері «Катафалка» – її полемічна нотатка.
Із забуття повернувся Гео Шкурупій, тепер настав час для Варвари Базас – і не простого «дружини та музи поета», а як першої в ордені футуристів.
Чи на крайняк – хоча б як талановитої лікарки.
