Масова культура любить письменників.
Вони в кіно та серіалах. На полотнах та чашках. В розмовах та дотепах. Генії, яких ніхто не розуміє і які попри все торують собі шлях до вершини слави та визнання.
Які атрибути письменника?
Письменника часто зображуть з друкарською машинкою, символом минулої доби. Це дуже естетично, майже з Pinterest. Даремно, що це архінезручно, і ми всі послуговуємось ноутами, зошитами чи іншим начинням.
Та все ж настільки небанальна мрія хотіти друкарську машинку?
Це щось олдскульне, проте, якщо в кожного письменника є свій wishlist, то принаймні в третини в списку є друкарська машинка. Чи це нав’язано культурою? Частково так, що не робить друкарську машинку в руках сучасного покоління чимось неправильним. Зрештою, якщо хочеш творити пером, то просто виводь на папері. В цьому полягає творча свобода.
Ще одна складова образу письменника - це звісно резиденція. Як письменник і без своєї резиденції? Звісно, я жартую. Мені здається, сьогоднішнє покоління взагалі не розраховує на настільки відірване від реального життя місце. Ми творимо в своїх квартирах, між станціями метро, на обідніх перервах в офісі. Вони стають нашими точковими резиденціями, змінними фортецями, чиї спонтанні стіни дають нам натхнення. Так ми створюємо свої перші чернетки.
Але у скарбничку мрій, я таки додам письменницьку резиденцію. Певно, в сучасному темпі світу, ми її потребуємо особливо, хоч і не визнаємо часом.
Письменник - фанат книг. Його складно уявити без нової історії в руках. Коли він не пише, від читає. Звісно, є записник в кишені (чи будьмо нуднішими - нотатник в телефоні) куди він заносить ідеї, але в руках в будь-якому разі лишається книга. Це додає загадковості, а втім має і практичну ціль. Письменник поліпшує власний словниковий запас та надихається історіями інших для створення власної.
Колаборації з письменниками. В масовій культурі вони не сильно висвітлені. Проте хто не уявлв, що створює неймовірний сюжет у співпраці з генієм свого чи не свого поколінння? Звісно, є письменники, що люблять працювати усамітнено, створюючи індивідуальний продукт.
Я лише зазначу, що мрія написати щось у тандемі зі своїм кумиром просто існує. Чи стане вона реальністю і особисто вашою реальністю, сказати складно. Може це всього мрія, яка існує для того, щоб надихати.
Автограф сесія. Це база.
Часто в кіно, коли герой досягає певних літературних здобутків, видає свою книгу, нам показують, як він влаштовує автограф сесію.
Хтось ставиться скептично, буцімто письменник “грає на публіку”, та як на мене, це не позування. Це акт визнання читачами.
Який вигляд має письменник?
Зрозуміло, що в реальному житті письменники вдягаються звично. Проте в масовій культурі у письменників є своє естетика. Часто це класика або стиль академія. Думаю, якби пісні Лани Дель Рей були одягом, то його б носили письменники.
Література завжди була естетичною, а професію письменника завжди романтизували. Тому й не дивно, що масова культура побудувала образ, який, хоч зазнає змін, та не втрачає своєї основи.
Людина, яка перетворює відомі слова на ще невідому, незнану історію. Письменник може не мати машинки, писати непостійно, і не видаватися, та це не робить з нього менш письменника.
І тут байдуже, що говорить масова культура.
Бути письменником складно, часом нудно, а не нахненно, часто буденно без красивих метафор, проте сотні, а то й тисячі людей в цей момент беруть ручку, ноут чи свій сматфон і пишуть.
Бо література є їх пристастю. Є їх вогнем.
