Прокинувся, за вікном сіро й дощ, на підлозі — кішкине блювотиння, ще й годину життя в мене вкрали. Доброго ранку.
На годиннику на годину більше, ніж треба. А в мене на годину менше, ніж мало б бути. Часу прибуло, загалом, у мене убуло. Усі живляться коштом простих людей, навіть годинники.
Укотре відбувається це безумство — перехід на літній час. Були думки покласти цьому край на державному, єдино можливому в цьому випадку рівні, та зараз війна, проблеми з годинником не на часі...
Мій протест проти швидкоплинності часу й скаженого руху сучасного життя — максимальне уповільнення. Усі мої дії — дуже довгі й ретельні. Якби так робив кожен, можливо, нам вдалося б змінити рахунок на свою користь. Натомість — вічне «нічого не встигаю» і «нічого не розумію в метушливому інформаційному потоці».
Чим більше поспішаєш, тим частіше все валиться з рук...
Іду смажити грінки в яйці. Увімкну голосно якусь меланхолійну музику з ніжним жіночим вокалом, наприклад, Warpaint. І буду покладати всі надії на каву із сонячної Руанди — раптом вона переломить ситуацію.
