Оригінально публікація на ЖЖ від 27.11.2019.
Укладачі нової редакції таки прибрали з правопису згадку суфікса -щик, котрий вважають за суто російський.
Можливо, це буде для когось несподіванкою, однак його вжиток в українській мові не обмежується прапорщиком, що колись ілюстрував правило. Причому кілька сучасних реалій не піддаються адаптації за формою -ник через омонімію в одному контексті: це виборщик, що не тотожний загальному виборцеві (і виборниці), паяльщик, чиїм знаряддям є паяльник, і холодильщик, котрий працює з промисловими холодильниками. А ще є пильщик, котрого, авжеж, можна підмінити пилярем, однак точно не варто плутати з пильником.
Історизмів значно більше: хурщик — так моли б звати сучасних далекобійників; лірщик, бандурщик — їх замінили книжні лірник та бандурист (останнє слово має нарочито ненародний суфікс); копійщик — деградація української зброярської термінології то взагалі окрема тема: забуті копиї-lances, забуті топори-секиры, — пуризм зачищає лексику, лишаючи описові конструкції: бойова сокира, кавалерійська піка.
А ще є гонщики, донощики, обманщики, піднощики, псаломщики, звощики, пайщики тощо. Більшість із них, звісно, легко адаптується до -ник/-овик. Та чи варто правопису ігнорувати величезний пласт уже наявної в літературі та словниках лексики?
