Я... Я не можу... Я дорослий. Я не можу плакати від простої інді гри... НЕ МОЖУ! Гаразд, гаразд... Це була гарна пригода, і я радий, що дав цій грі шанс, правда. Сідайте зручніше, бо ця гра варта того...
Viewfinder нерідко порівнювали і продовжують порівнювати з Superliminal, і визнаю, ігри схожі, та все ж, посил і геймплей абсолютно різні. Свого часу я назвав кінцівку другої гри сумною і проникливою, і було це пов'язано з тим, що гравцеві говорили здавалося б очевидну, але не доступну багатьом думку, через яку особисто я якийсь час просто сидів і думав над тим, наскільки це логічно і все ж шокуюче. Viewfinder йде іншим шляхом, нас спершу занурюють у дивну головоломку, потім різко нагадують про дещо серйозне, розповідають веселу й надихаючу історію, через що прив'язуєшся до неї, на тлі починають відбуватися дивні події й... Мда... Ці записи з криками треба почути особисто... Наприкінці гри нас ставлять перед одним серйозним фактом, і ми крізь сльози муситимемо потягнути важіль, хай би як боляче це не було.
Геймплей. Фото = реальність. Не зрозуміли? Давайте спростимо це. Ви коли-небудь мріяли потрапити всередину картини? О-о-от, ця гра нам дає безліч таких шансів, жонглюючи лише ОДНИМ цим правилом. А комбінацій розв'язання завдань і використання правила тут КУПА, ще й сюжет нам буде підкидати все нові й нові інструменти, стартуючи з фото та батарейками, закінчуючи звуком(!) і "ліловими кольорами" (це трохи спойлер).
Графіка і фізика. Здивовані? А в цій грі ці параметри невіддільні, використовуючи фотографії, ви використовуватимете оточення як вам тільки заманеться. А після отримання полароїда (це взагалі не спойлер, бо розробники буквально сам прототип гри вже називали на його честь) можна буде і фільтри для фото ставити. А і так, якщо ви перевернете фото, то будьте готові, що вам на голову прилетить щось... Графіка ж сама по собі проста і витончена, ви зрозумієте, наскільки різнобічним виявиться це місце, лише після проходження. Загалом це головний плюс гри.
Сюжет. Друга сильна сторона гри. До одного моменту все, що відбувається, не матиме пояснень, однак це поки не настане темрява... Вас будуть обманювати на повну, обставляючи як останнього ідіота за допомогою оточення, але що глибше ми вивчаємо цей світ, то зрозумілішим стає оточення та закони, за якими воно працює. Історія теж працює через предмети і записки навколо. Кіт нам говорить майже нічого, і все ж сильно прив'язується до нас, нахвалюючи нас і розповідаючи про це місце. Утім після фіналу гри розумієш чому він так поводився... І це... Сумно.
Секрет який я випадково знайшов. Знаєте "трикутник Пенроуза"? Так, ту саму парадкоксальну картинку, коли знайдете її у фінальній главі, зверніть увагу на його зворотний бік, за одним маленьким проходом автори залишили невелику галерею розробки, про яку я майже не знайшов інформації в інтернеті.
Підсумки. Зазвичай я нікому нічого не нав'язую, але... Дайте цій грі шанс, Superliminal деколи не вистачало сюжету з лором для ідеальної формули, на щастя у Viewfinder вони є. Я страшенно радий, що зіграв у цю гру, мало того, що мені дали поламати голову над тутешніми законами і простором, так і ще змусили пустити сльозу при останніх словах кота. За останній час це єдина гра, яка так мене пронизала, і я це доведу, вперше вставивши у своє рев'ю цитату.
"Це була їхня остання робота. І нехай вона розвалюється на частини, але це дім. І для моїх спогадів, і для мене."
Оцінка: 9/10
Поціновувачам незвичайного і зворушливого вкрай рекомендую.
P.s. До речі зовсім забувся, у цій грі ви маєте змогу гладити кота, тому додамо окремий + до оцінки Viewfinder через це 😁.
