Сьогодні в нас буде ще один різновид огляду. Чи знаєте ви таку платформу як "Друкарня"? Це український проєкт, де люди можуть писати все що завгодно і про що завгодно. І тут доволі багатенько є письменників різного плану й майстерності. Так ось, я наткнулася на одного такого під нікнеймом Пес. На жаль, не знаю справжнього ім'я чи іншої інформації про нього, окрім того, що автор з Дніпра. Він пише короткі оповідання. І мені хотілося б трохи про них поговорити. Тому в нас не повноцінний огляд, а скоріше загальна рецензія на два оповідання – «0 чи 1?» та «Пляж». Напевно, це буде доречно назвати #типу_огляд .
В сюжет немає сенсу занурюватися для огляду, бо тут скоріш про емоційний стан. Тому почну з загальних і спільних рис цих творів.
В обох оповіданнях є ліричний герой, який переживає певні емоції та розмірковує з приводу певних умов та подій, які або вже відбулися, або відбуваються прямо у нього на очах.
Якщо казати про «0 чи 1?», то це філософські роздуми з приводу цінності життя. Навіть, не зовсім так. Це про вже втрачене життя й вихід з зони комфорту. Чимось нагадало серіал «Чорне дзеркало». І до речі, автор сам признався, що трохи надихався ним. Інша асоціація, яка виникла в мене це пісня переможця Євробачення 2024, Nemo, «The code». Там використовується метафора з приводу бінарного коду (0 та 1). І хоча сенси оповідання та пісні різні, але паралелі можна провести.
Твір «Пляж» – новинка у автора. Це роздуми ліричного героя про закоханість та кохання. Якщо точніше, то про рефлексію та ностальгію з цього приводу. Він згадує швидкоплинні стосунки, які могли перерости у щось більше. Але, на жаль, не судилося з деяких невідворотних причин. «Перед тобою я був безпомічним, і ти кохала мене так, наче знала все наперед, знала, що більше ми не зустрінемось». Кожен з нас колись шкодував про щось нездійснене. Але чи варто? Над цим питанням треба багатьом замислитися.
Я спеціально не зачіпала сюжет, бо він, як вже зазначала, не настільки важливий, як думки та емоції, які переживає герой. Ці оповідання дають можливість замислитися над деякими питаннями, які так чи інакше виникають у кожного. Це треба читати, для того, щоб скласти власну думку.
Тепер поговоримо про плюси та мінуси.
Плюси:
✅ гарний авторський стиль. Оповідання легко читаються та сприймаються.
✅ це можна віднести, як до плюсів, так і до мінусів - відсутність деталей. З огляду на тип творів, тут можна не очікувати якийсь детальний сюжет, бо вони існують лише для виведення емоцій та переживань на передній план. Комусь це сподобається, а комусь - ні. Але це особливості жанру. До речі, про це. Я для себе ці оповідання трактувала, як новели. І хоча тут ми зможемо побачити не всі жанрові особливості, саме емоційна частина – відповідає повністю. Щось схоже за структурою – це новела «Човен», Євгена Гребінки.
✅ задаються правильні питання з приводу яких можна подискутувати. І відповідь на них буде у кожного своя.
✅ оповідання залишають після себе слід. Ти можеш легко асоціювати себе з персонажами (як головними, так і другорядними) і тому в душі відгукується.
Мінуси – чесно, для себе я їх не знайшла. Оповідання короткі і тому читаються на одному диханні.
Ось такий в мене вийшов #типу_огляд . На платформі можна багато знайти маловідомих письменників на яких варто завернути увагу. Тому, можливо, ця рубрика ще з'явиться у майбутньому. Якщо вам такий формат сподобався, то пишіть у коментарях.
Кіон Катерина, проєкт UKR story
