Вирішила продовжити рубрику #типу_огляд. Посилання на попередній випуск буде нижче. Сьогодні у нас біснуваті творчі кицьки - DeadNeko & Polska kotka. Тобто, так – це спільний акаунт двох авторів. Як вони самі про себе пишуть, 💀 DeadNeko: темнуха-депресуха, роздуми коли не спиться, дивні сновидіння - ось що надихає на творчість;😼 Polska kotka: ентузіастка, шукачка іносвітніх пригод, постапокаліпсис-enjoyer. Скажемо так, основний напрям творів – це містика. А форма… В основному оповідання.
Насправді, цей початок я писала ще в серпні цього року. Але тоді якось не вийшло – часу забракло, плюс черговий депресивний епізод … А тут в мене з’явилася додаткова мотивація. Я озвучила два оповідання за їх авторством: «Плюшевий крадій» (DeadNeko) та «Істота в дзеркалі» (Polska kotka, з циклу «Містика забуття: слідуючи за потойбічним»). Тому мені є про що тут сказати.
https://youtu.be/pSv2zWQnSmQ - Плюшевий крадій
https://youtu.be/_BkG0q968BE - Істота в дзеркалі
Важко якось структурувати текст, тому почнемо з початку. Чому саме вони?
Першочергово, я вирішила написати цей #типу_огляд, бо по-перше, саме їх акаунт був першим на який я підписалася на Друкарні і саме від його імені був найперший коментар вже під моїм дописом (з гарними порадами по платформі). Скоріш за все писав його DeadNeko, бо саме він є адміном сторінки. Тому перша причина – своєрідна подяка від мене.
По-друге, мені дійсно подобається їх творчість. І хоча в огляді будуть виділятися, як плюси, так і мінуси текстів, я все ж таки більше маю позитивне враження.
Почнемо з більш активного учасника подій – DeadNeko
Цей автор, як вже було зазначено вище, є адміном сторінки. Тому він доволі активний у мережі. Що можна сказати в загальному плані? Опишу так – депресивний настрій, безсоння, нічні кошмари та мінімум розуміння, що це за створіння, яке тебе кошмарить (що грає на руку). А, і ще один момент – написано не без гумору. Я читала: «Не дивись», серію «Неписаний закон» і «Плюшевий крадій». Акцентую увагу на серії та на крадії (бо я його озвучила).
Серія «Неписаний закон». Анотація. Їхати з комфортного міста, до села, до природи. Батьки раді, а ти трохи ні. Макс, так звуть головного героя, намагається адаптуватися в новому для себе середовищі. Навіть, познайомився з місцевими дітьми. Але, якщо відверто, то село дещо дивне. Тут є специфічні традиції…
Ця серія має глобальний сюжет. Тобто, треба читати від першого до останнього, щоб зрозуміти, що відбувається. На даний момент в серії 3 глави, що чесно – катастрофічно мало. Особливо, щоб робити якісь висновки. Але що можу виділити від себе – тут класно витримана атмосфера, написано з гумором і доволі життєво. Якщо ви хоч раз були в селі, то, читаючи діалоги, точно зловите себе на думці, що десь це чули.
Оповідання «Плюшевий крадій». Ось та депресуха й неоднозначна кінцівка (яка скоріш за все негативна для ліричного героя). Анотація. У всіх нас є любимі та нелюбимі іграшки. Ведмедик, який пережив багато чого у своєму житті, після чергового недбалого відношення до себе відправився на горище. Але хлопчина, який і поклав його туди, сам має змогу відчути, що буває з тими, хто вже непотрібен.
Так, анотація доволі розмита, але і нам не дають чітких відповідей, що ж таки сталося. А це – поле для теорій. Як я люблю подібну неоднозначність й сюрреалістичність . Це доволі типовий приклад оповідання цього автора. Тому можна виділити певні спільні риси – це відносно позитивний початок, депресивний настрій, немає особливих пояснень містиці (що тільки краще підкреслює атмосферу та дає змогу розгулятися фантазії), несподіваний поворот і неоднозначна кінцівка. Якщо вже говорити про саме це оповідання, то можу викласти свою теорію, що таки сталося. Все що відбувається з ліричним героєм, це прояв його совісті. Скоріш за все, це таки сниться йому, але під впливом емоцій та переживань. А мозок у вигляді сну видає увесь цей потік свідомості. Я можу бути не правою. І це все одно буде прекрасно. Бо коли текст має багатогранність і поле для роздумів – це ознака хорошого твору.
Тепер плюси та мінуси творів DeadNeko.
«+»
- Гарний авторський стиль. Тексти легко читаються й сприймаються.
- Багато влучних фраз.
- Витримана містична і дещо лячна атмосфера.
- Гарно прописані персонажі (це про серію).
«-»
- Інколи є «просідання» логіки.
Переходимо до Polska kotka
Я читала саме оповідання з циклу «Містика забуття: слідуючи за потойбічним», а тому і сконцентруємося на цьому. Загальна анотація. Нас завжди оточують чутки. Що з ними робити, прислухатися чи не брати їх до уваги – діло кожного. Подруги Лаор та Сай постійно потрапляють у різні містичні пригоди. Тому не дивно, що дівчата вирішили розібратися чи все це правда, те що з ними відбувається…
Якщо говорити про сам цикл, то в нього є загальний сюжет і одні й ті ж головні персонажі. Скажемо так – тут серіальна структура. Тобто, історії пов’язані, вони відбуваються в одному Всесвіті, але оповідання можуть бути самостійними. Звісно, для кращого розуміння треба читати усі пригоди. Але це не так обов’язково. Якщо вам знайомі твори про Шерлока Хомса або Арсена Люпена, то тут загальна схема схожа. Є оповідання, а є сюжетні арки (в нашому випадку «Новорічний івент»).
«+»
- Класна атмосфера. Це для мене дуже важливий аспект. Я людина, яка в першу чергу емоційно реагує, а вже потім дивиться на деталі (текст, логіка тощо). Тут вона містична, сама історія цікава. Трохи нагадує азіатську атмосферу ігор зроблених на RPG Maker. Про що я? Скажемо так, будь-яке оповідання з циклу (які я читала) легко лягли би у сюжет подібної гри. І сказати, що це український текст, а не японський (особливо, моменти зі скримерами) було б важко.
- Загальний вайб. Так, це частково теж стосується атмосфери. Розумієте, тексти написані, як колись писалися фанфіки (в гарному сенсі слова). Трохи наївно, але чітко можна вловити сенс та емоції, які хоче передати автор. Такий стиль тексту навіює мені ностальгічні відчуття піку популярності фанфіків. Знаю, що модно лаяти їх, але ви це скажіть автору «Гаррі Поттер і Методи Раціональності», чиї книги продаються. Або послідовникам Говарда Лавкрафта, які по факту пишуть фанфіки по його Всесвіту. Я і сама колись їх писала. І мені настільки знайомий і рідний такий стиль написання, що аж гріє душу.
- Прикольні персонажі. В них віриш і їм співчуваєш. А це гарна ознака.
- Дуже круто прописані скримери. Тут така річ, що в текстовому варіанті лячні моменти важко прописати, щоб вони відчувалися дійсно страшними. У Polska kotka це круто виходить.
«-»
- Є проблеми з якістю тексту. Не критичні, але мулять око. Зустрічаються доволі грубі хиби (не знаю, як правильно написати це українською, але маю на увазі – «опечатки»). Плюс проблеми з часом. Для справедливості скажу, що теж в цьому сенсі неідеальна, бо доволі часто пишу одне речення в різному часі, що є помилкою. Що з цим робити? Дати на редагування, або більш банальний варіант – дати почитати іншому, бажано паралельно з цією людиною вичитувати текст. Сам себе не відредагуєш. Кажу на досвіді. Бо мозок – ще та лінива скотина, яка спрощує все. І тому легко можеш не побачити власні помилки.
- Також є проблеми з логікою. Але вони не критичні.
Підводимо загальні підсумки
Чи рекомендую DeadNeko & Polska kotka до ознайомлення? Так. Якщо ви любите містичні історії та лякалки – то це сюди. Тут точно щось для себе знайдете. І хоча ви тут бачили «мінуси», я лише позитивно можу сказати про їх творчість.
Взагалі, покажіть мені повністю ідеальний текст, особливо, сучасний. Хоч в книгах, хоч в новинних замітках можна знайти помилки. І це не означає, що в нас покоління безграмотно пише. Тут проблема (частіше всього) в браку часу і в спрощенні усіх процесів. Інформаційний потік не зупиняється ані на секунду. А для будь-якого продукту медіа потрібен час. Для тексту, щоб отримати хороший продукт – тим паче треба дуже багато часу і людського ресурсу. Це стосується як великих романів, так і маленьких абзаців з одного речення. Тому, так… В будь-якому творі можна знайти якісь дефекти. Особливо, в моїх… Хвилинка бухтіння від мене закінчена.
Минулий типу_огляд – https://drukarnia.com.ua/articles/tipu_oglyad-opovidannya-0-chi-1-ta-plyazh-JdQX_
DeadNeko & Polska kotka – https://drukarnia.com.ua/DN_PK
