— Тобто застара? Глянь, як ти розкішно виглядаєш! І це ще ти тільки заяву на розлучення подала. А уяви що буде, коли ви офіційно розлучитесь? — підбадьорювала мене Іра.
Мовчання. Я розумію, що Іруся щойно зробила прекрасний комплімент, але сама згадка про розлучення ніби знову загнала мене в ступор. Певно, Віка, це відчула, тому одразу ж продовжила:
— Ти ж розумієш, що твій колишній зараз десь сидить з мужиками, зловтішається і святкує, що знову добився свого? Веселиться, поки ти тут гниєш за ноутбуком. Плюнь! Поїдь в клуб! Повеселись! Подумаєш про це завтра!
Я одразу уявила свого колишнього в колі мужиків. Як він гордо сидить по центрі столу, немов павич і захоплено їм розповідає, що йому знову вдалось обхитрити «ту сучку» (читай «мене»).
— А поїхали! — рішуче відповіла я.
Після фрази: «Збирайся, ми за тобою заїдемо!» я поклала слухавку, а вся моя рішучість змилась, як гімно в туалетному бачку...
Складно стало вже на етапі «одягнись так, щоб в усіх там щелепи повідпадали» (завдання зі зірочкою від Віки). Не те, щоб в мене були проблеми зі смаком, чи одягом. Ні! Я без проблем могла підібрати образ на ділову зустріч, пресконференцію чи приватну вечірку. Але як одягнутись в нічний клуб — досвіду в мене не було. Я приблизно знала, що молоденькі дівчата зазвичай одягають яскраві напісьники (напісьник — плаття, яке ледве закриває жіночий статевий орган) під височезні каблуки, в яких мені навіть сидіти складно. Але в моєму гардеробі з такої довжини суконь — хіба що нічна сорочка була.
Довго пересуваючи вішаки з одягом, довго швиряючи речі на підлогу, довго повторюючи одне й те ж запитання в голові:
«Якого бена я на це підписалась??!» — я таки визначилась!