Серед багатьох нинішніх племен жінки також займаються полюванням

Нове дослідження американських вчених дозволило переглянути уявлення про традиційну роль жінок у суспільствах мисливців та збирачів. У більшості досліджених суспільств жінки також активно приймали участь у полюванні.

 Прийнято вважати, що в давніх суспільствах був стійкий поділ ролей, який передбачав, що чоловіки переважно займалися колективним полюванням або рибальством, а жінки – збиранням та доглядом за дітьми. Втім, на території американського континенту археологи все частіше виявляють жіночі поховання зі знаряддями полювання, які вказують на те, що їхні володарки мали в житті мисливський статус. Той факт, що це мало місце бути не тільки в давніх палеолітичних групах, а й у нинішніх племінних суспільствах, підтверджує масштабне дослідження, яке провели американські вчені з Тихоокеанського університету Сіетла (Seattle Pacific University). Результати виконаної роботи були опубліковані в журналі PLOS ONE.

У чому суть дослідження? Американська біологиня Ебігейл Ендерсон (Abigail Anderson) та її колеги піддали глибокому аналізу етнографічні дані 63 аборигенських суспільств, які накопичилися за останні 100 років. По суті, об’єктами вивчення антропологів стали аборигенські та традиційні культури Австралії, Африки, Південно-Східної Азії, а також Південної та Північної Америки. У більшості проаналізованих даних (з 63 суспільств з мисливськими стратегіями 79 %) жінки брали активну участь у полюванні на тварин. Причому жінки були помічені в полюванні переважно на великий видобуток, а не на дрібну дичину. Судячи з усього, це не було випадковістю або яким-небудь форс-мажором; жінки навмисно практикували такий спосіб життя та використовували великий спектр мисливських знарядь та стратегій.

Вчені підкреслюють, що більш гнучкий підхід у мисливській справі зробив жінок досить ефективними мисливицями, а в деяких випадках продуктивнішими, ніж чоловіки. Наприклад, у кочових африканських пігмеїв ака (біака), які є традиційними мисливцями та збирачами, полюють і чоловіки, і жінки; при цьому мисливиці використовують у своїй справі навіть сітки для тварин, а чоловіча частина – ні. Дані дослідження вказують на те, що мисливиці не просто виявляють рішучість у своїй справі, а й мають солідні навички. При цьому, на відміну від чоловіків-мисливців, жінки на полюванні виявляють різноманітність та варіативність підходів.

Хорошим прикладом може бути мисливська практика філіппінського племені атта (агта, аета), де чоловіки намагаються покладатися лише на стратегію лука і стріл, тоді, як жінки можуть використовувати різні комбінації знарядь. У певних випадках вони носять із собою не лише лук зі стрілами, а й сіті, списи, мачете і навіть арбалети. В інших випадках можуть полювати тільки з ножами або зі стрілами. Чоловіки племені атта, як правило, намагаються полювати поодинці або з одним партнером; жінки часто полюють групами, при цьому залучають інших жінок, чоловіків, дітей та собак.

Подібні дослідження поступово змінюють наші стійкі уявлення про роль жінок у сусплільствах мисливців та збирачів, де представницям жіночої статі традиційно була відведена роль збиральниць та дитячих виховательок. Однак дані вказують на те, що незалежно від наявності або відсутності дітей в більшості нинішніх аборигенських суспільств, вони все одно виходили на полювання. Щоправда, автори дослідження зазначають, що в ряді проаналізованих суспільств далеко не всі племена практикують виключно полювання та збирання; це говорить про те, що висновки американських вчених можуть трохи не збігатися з більш ранніми даними, які проводилися на мисливських племенах, які не заводили своє сільське господарство. Там жінки залучалися до полювання значно рідше, ніж чоловіки.

Джерело:

Anderson А. et al. The Myth of Man the Hunter: Women’s contribution to the hunt across ethnographic contexts // PLOS ONE. – Published: June 28, 2023.