«Скіфська Одіссея» - надзвичайно актуальна зараз поема –балада Ліни Костенко про Україну, як центр єввропейської цивілізації. Головний герой поеми, грек з Ольвії мандрує по Дніпру –Борисфену, прямує до місця, де в майбутньому буде столиця України Київ.
Ліна Костенко дуже зворушливо, всією глибиною свого поетичного таланту поєднує античну міфологію та філософське осмислення долі України, як простору, якому притаманна європейська культура цінності. Твір є певною відповіддю на колоніальні та імперські наративи, які завжди знецінювали історію України.
Письменниця звертається до скіфської доби, як давнього шару українського минулого, який містить глибокі філософські, націєтворчі сенси, які нам – сучасним читачам варто переосмислити, відкрити для себе, щоб повернутися до свого національного коріння, зберегти свою національну історичну пам`ять, бо збереження історичної пам`яті є абсолютною умовою, без цієї умови неможливе формування успішного майбутнього українського народу, бо інакше ми будемо «взоруватися» на «наших партнерів».
Нам потрібно навчитися розповідати світові про нашу культуру, мову, літературу, обряди, традиції» іншим народам світу, як невід`ємну, формувати їхнє сприйняття та усвідомлення України, як рівноправної частини Європи.
В поемі – баладі «Скіфська Одіссея» простежуються алюзії на одноіменну поему Гомера. Якщо в Гомера Елада – центр світу, то в Костенко фокус зміщується у простір степу Північного Причорномор`я.
На відміну від Гомера, Одіссей, у Ліни Костенко вже не завойовник і тріумфатор, а радше мандрівник – споглядач, його шлях – не героїчні подвиги, а пізнання, він вчиться слухати та відкивати цінність історії чужої для грека країни.
У Гомера море –мінлива стихія богів, яка вороже налаштована до людей. Море віддаляє героя від дому. У Ліни Василівни степ об`єднує різні покоління однієї нації, скіфи постають як носії своєї унікальної культури, гідні співрозмовники еллінів.
“Скіфська Одіссея” — це своєрідне послання України античній Європі, розмова на рівних. Письменниця вводить український степ у великий європейський наратив, використовуючи гомерівський текст як культурний “ключ”. Її алюзії — це не декоративні відсилання, а інтелектуальна стратегія: показати, що українська історія не починається “після”, а триває паралельно з античністю. Поема утверджує Україну, як спадкоємицю давньої європейської цивілізації.
09.01.2026
