Зараз я торкаюсь дуже важкої теми, і прошу вас розуміти що я ділюсь власними думками, не закликаю до будь-яких дій. Та хочу, щоб ви розуміли: кожен сприймає смерть по своєму. В кожного різний фактор сприйняття цієї даності.
Цей пост не буде схожий на минулі пости, тому що тут я не буду казати про те «як я дію в таких ситуаціях», це я пишу для того, щоб:
Мені полегшало;
Люди котрі зараз когось втратили — знали що вони не одні.
Вперше я «познайомилась» зі смертю коли мені було років 8-10. Я тоді зранку збиралась до школи, і вдома померла моя прабабуся.
Памʼятаю деякі речі дуже смутно, а деякі дуже чітко. З чіткого — в очах моєї бабусі (донька загиблої) було полегшення, тому що прабабуся мучилась. Ну і дивна традиція, класти покійника на щось високе, в кімнаті де всі люди… А потім вже проводити поминки на вулиці…
Дивно, скажіть?
Я тоді була дитиною, тому для мене це не було шоком. І дякую батькам за це. Вони все зробили, щоб для мене це не було травматичним досвідом.
А далі були тільки травматичні.
Моя бабуся (та сама донька прабабусі) померла вдома, біля нас, в муках, від раку. Мені тоді було приблизно 17-19 років.
Потім померла моя інша бабуся. В неї був Альцгеймер… в останній раз коли ми бачились вона мене вже не впізнавала. На наступний день померла.
Далі був тато. Він згорів в домі. В нас були погані відносини. На похованнях з родини була тільки я.
Далі був друг. Розбився на мотоциклі.
Далі був колишній. Помер на війні.
Зараз померла моя хрещена — від раку. Згоріла за місяць.
Кожен раз коли я стикаюсь зі смертю, я впадаю в апатію, відчай, істерику.
Потім я думаю про своє життя. І (по)ставити собі питання «якби я завтра померла, то про що б я жаліла?»
Деякі відповіді дуже схожі, деякі ні.
Кожен раз коли я похованнях, то це струс - «ПРОКИНЬСЯ ТА ЖИВИ» говорю я собі. Тому що кожен день може бути останнім.
Смерть не обирає статус, звання, гроші, добра людина чи ні. Смерть просто забирає.
Зараз, коли я в депресії — смерть погіршує цей стан. Тому що ти намагаєшся повернутись до життя, почати їм цікавитись і тут один дзвінок може все обірвати.
Головні принципи горювання — це дати собі час прожити це горе та сприймати його.
Єдина ціль цього поста — виговоритись, тому що цей метод мені допомагає найкраще, та дізнатись як ви проживаєте смерть близької людини?
Обіймаю, просто Рі.
#смерть #втратаблизькоїлюдини #втраталюдини #відчай #депресія #апатичнийстан #власнадумка #підтримка
#death #loss_of_close_people #lossofpeople #despair #depression #apatheticstate #ownopinion #support
