А ми сиділи і боялись,
Ракети в небо підійнялись,
Уламком я пишу цей лист,
Тут воїн вміло проявляє хист...
Ховаючись від пострілів й гранат,
Стоїть народ наш —як канат.
Я пам'ятаю ріки крові,
Й на стінах плитки мармурові...
Дитинство втратили в окопі...
А ми сиділи і боялись,
Коли "Кинджали" розлітались.
Ховались з братом як один,
Коли за землю б'ється син.
А ми сиділи знов в окопі,
Дитинство втративши поволі...
Цей вірш,нажаль,став для деяких реальністю…Коли діти біжали до сховищ,ховаючись від ракет, губивши свої іграшки й дитинство.
Цей вірш став початком нової збірки,яка отримала назву “У бункері розмов”
