Справжня цінність вчинку відбивається у самому вчинку, а не в тому, що про цей вчинок говорять після.
Коли допомагаєш комусь, робиш добро чи виявляєш милосердя, не можна від іншого вимагати подяки.
Взагалі подяку чи повагу не можна випросити.
Почнемо з того, що не кожна людина здатна виявляти ці почуття, а закінчимо тим, що цей стан визначається особистими переконаннями, на які не можна вплинути логікою.
І нагадуючи людині про те, що вона тепер має бути тобі вдячна, ти знищуєш усю цінність виявленого добра.
З іншого боку, внутрішній кодекс людини не повинен дозволяти їй знецінювати допомогу.
Звідси формується негласне правило дружби:
Роблячи добро, не вимагай подяки. Отримуючи добро, будь вдячний.
Якщо людина не цінує твоєї уваги, це дає тобі привід не допомагати їй наступного разу. Але не намагайся тиснути на людину, це зіграє проти тебе.
Будь щирий у своїх вчинках і вір у те, що ти не помилився в людині, коли наважув ався допомогти їй.
