Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Все навколо сповнене таємничості: туманні розповіді, віщують кінець видіння. Герой розмірковує про події, які відбуваються, при світлі місяця, приймаючи, що не все дано побачити чи зрозуміти.
Нехай втрата надії, свідчить нам лише про початок перед новими воротьми свідомості.
Історія першого кохання та вічності