Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Чи траплялося вам усміхнутися просто так – через радісну звістку, приємний подарунок або щирі слова підтримки? У такі моменти легко повірити в добро, справедливість і те, що світ здатен дарувати тепло.
Відкривая двері раю, роздивляючись творця, ми наївно позихаймо у спокусі істивства.
Чи траплялося вам усміхнутися просто так – через радісну звістку, приємний подарунок або щирі слова підтримки? У такі моменти легко повірити в добро, справедливість і те, що світ здатен дарувати тепло.
Відкривая двері раю, роздивляючись творця, ми наївно позихаймо у спокусі істивства.