Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.