Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
Погляд ходив,
Коли захмарювало вії.
Асфальт покривався стежками мов,
Відчувався лоскіт мокрої шерсті.
Не прогадав ти, коли місяць
Пропускав тіні чуйні,
В образі години, змушуючи
Пробудити подив відчуттів.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Почніть робити те, що ніколи не входило у ваші плани — живіть і радійте прямо тут і зараз.Не завтра, не з понеділка, не після дощу, що обіцяє очищення. Сьогодні. І саме тепер.
Почніть робити те, що ніколи не входило у ваші плани — живіть і радійте прямо тут і зараз.Не завтра, не з понеділка, не після дощу, що обіцяє очищення. Сьогодні. І саме тепер.