Дивлюся в дзеркало вночі,
І потихеньку засинаю.
Але тривога за вікном,
Але тривога лежить з краю.
Я думаю, як стане краще,
Що все налагодиться скоро.
Але уже багато років
Мені щось краще не стає.
Тривога тут, тривога там,
Тривога бігає кругами,
Не зупиняється, не бачу,
Але в думках тихенько плачу.
Не бачу сенсу жити далі,
Але тривожно помирати.
І що робити — я не знаю,
Поки що буду я чекати.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 15 грудня
Більше від автора
Жити?
ніжна й меланхолійна сповідь про пошук сенсу життя в мистецтві
Теми цього довгочиту:
ЛітератураСтаре радіо
Володимир сидів у своїй невеликій квартирі, дивлячись на старе радіо, яке стояло на підвіконні. Йому було вже за сімдесят, і це радіо було єдиним, що залишилося від його молодості. Він пам’ятав, як купив його в 1968 році на першу зарплату.
Теми цього довгочиту:
Література
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
ВіршіТеми цього довгочиту:
ПоезіяРефлексія
Не маю уявлення що може бути принизлевіше усвідомлення власних помилок. Власної тупості,ядючості й не правоти. Хіба що повне їх заперечення.
Теми цього довгочиту:
Психологія
