Листи, розгорнуті тобою,
Долинали звістками чужими.
Поставлена — вродою сивою,
Сонце ховалось за хмарами зими.
Чудове місто, неземне —
Воно моє, не відбирай.
Прошу вас, зміїний пане,
Стукіт серця не зупиняй.
Невгамовні, рідні сльози
Прийдуть у пізню мить.
Не тривожили давно вони,
Та ще рано зовсім — забувать.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
Ніч кохання двох дівчат перед вічною розлукою.
https://youtube.com/shorts/n1rkh7YuTU4?si=LHVmfvomJqiOpeOj
Ніч кохання двох дівчат перед вічною розлукою.
https://youtube.com/shorts/n1rkh7YuTU4?si=LHVmfvomJqiOpeOj
