Листи, розгорнуті тобою,
Долинали звістками чужими.
Поставлена — вродою сивою,
Сонце ховалось за хмарами зими.
Чудове місто, неземне —
Воно моє, не відбирай.
Прошу вас, зміїний пане,
Стукіт серця не зупиняй.
Невгамовні, рідні сльози
Прийдуть у пізню мить.
Не тривожили давно вони,
Та ще рано зовсім — забувать.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
А чи може хтось залишатися справжнім у цьому сьогоденні й чи варто взагалі про це думати? Можливо, саме для наших поколінь цей світ і буде справжнім. Він таким і є, з усіма своїми викликами, суперечностями, фальшами та шуканнями сенсу.
Іноді складно писати, але варто пам'ятати про красу літератури.
А чи може хтось залишатися справжнім у цьому сьогоденні й чи варто взагалі про це думати? Можливо, саме для наших поколінь цей світ і буде справжнім. Він таким і є, з усіма своїми викликами, суперечностями, фальшами та шуканнями сенсу.
Іноді складно писати, але варто пам'ятати про красу літератури.
