Ні світ, ні зоря,
як ще думи світають...
Скажи мені, друже:
я йду — чи блукаю?
В туманнім степу —
останні роки доживаю.
Перед собою бачу фрагменти події,
де всі вже завмерли, мов з камню скульптури.
Ні в одних очах я не бачу надії —
лиш горе, страх
й душевні тортури.
Не жевріють тут сталеві котли,
та й грішники від батогів не палають.
Нема тут нікого — лиш ми та цей світ,
однак і у тиші — в стражданнях вмирають.
А я все блукаю —
й не можу злягти.
♫ A Winged Victory for the Sullen - Steep Hills of Vicodin Tears
