Ще один день роздумів про ніщо. Та все ж, ніщо — це вже щось. На жаль, моя лінія життя розділилася на три нитки після великої втрати.
Спочатку я попросив братів будувати чортів Колізей — і вони збунтувались проти мене. Потім я повірив у нього, і цеглини ожили. Вони створювали дивовижні метаморфози, а я лише споглядав це своїми безстидними очима, які змушували мене мовчати про те, що неможливо було говорити серед людей.
Я застиг на декілька секунд — а пройшло чотири роки. І я не жалів про це.
Я наказав братам створити фундамент, і вони злякано дивилися на мене. Я взяв молот у руки — і вони втекли. Збудувавши свою схованку, я сам переніс її подалі від людських загребущих рук. Затамувавши подих і зрозумівши, наскільки гармонійно смак сирого повітря поєднується з тишею, я провів ще п'ять років у темряві.
Цього було достатньо. Але не для мене.
"Це не межа", — говорив я, обмазуючи цеглу вапном.
"Це ілюзія", — казав я, будуючи все вищу і вищу стіну від оточуючого м'яса. Чим вище я йшов, тим дужче вітер пронизував мене наскрізь.
Я не знав, що вийде з цього, але, піддаючись невідомим почуттям, плинув парадоксально вниз.
Дивні створіння застерігали мене, попереджували. Особи, запрограмовані на дружбу, вірність, жалість, брехню... Вони змушували мене стати в їхні ряди і знищити ту енергію, яка виштовхнула мене з диявольського лона.
Я глухий для вас — не намагайтеся зламати мій дух.
Зараз я повертаюсь до свого ремесла.
"Тут, де у всіх на очах величавого амфітеатру
Спорудження йде, були Нерона праці...
Рим відродився знову; під твоїм заступництвом, Цезар,
Те, чим володів пан, тішить відтепер народ."
Ні!
Народ сліпий навіки! Він величає тих братів, що власність, хоч і духовну, привласнили собі, брехливим порятунком закриваючи серце й очі від народу, який створили вони самі для того, щоб таких як я спалити у труні.
Лише тут я зрозумів усю асиметрію цієї ситуації — і цього світу в цілому. Причому світу чужого, в якому мені доводиться виживати.
Мій Колізей у руїнах, а я занадто глибоко копав. Мій вбивця вже прямує дорогою до моєї домівки.
В земному світі мене переслідують дивні тіні й силуети, а в моєму домі мене чекає неминуча смерть. Він зітре це з моєї душі, хоч і знатиме, що я повернусь, щоб дізнатись істину.
Він це знає. Але йому потрібно дати час, щоб з'єднати три нитки в єдиний шлях, на який я встану після миттєвої реінкарнації.
