v.b | сон | цикл “асиметрія”

пласкі горизонти сьогоднішніх ранків,
переповнений сяйвом
труситься простір.
мені все-одно,
де зустріну світанок —
в холодному ліжку
чи в синім полі.

осліплений сонцем,
роздавлений космосом,
зненацька захоплений в тенета суджень.
забравшись нагору,
кричатиму голосно,
витягаючи з себе
окрайки напруження.

розкинувши руки —
впаду у те поле.
в синьооких волошках
втону, наче в морі.
я і лагідна ніч,
і нікого навколо,
хто б наваживсь порушити
ці траєкторії.

ліс мовчить — десятий сон бачить.
а в блакиті нічній,
на льняному зернистому полотні
комети згорають,
через стебла ніч плаче
й шелестом тихим
співа колискову
мені.

♫ Bing & Ruth – Broad Channel

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

120Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | статика та істмен кодак | цикл “асиметрія”

    Цей текст про дешевий блиск, під яким нічого немає. Про стерильну святість, що смердить фальшем. Про те, як легко бути «правильним» на камеру і як мало це важить. І про тих, хто не міняє шкіру під чужий тренд — навіть якщо залишиться чорною плямою на плівці.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | . | цикл “асиметрія”

    Швидкоплинність життя в заплутаних дорогах і короткому полум’ї людських доль. Ми спалахуємо, як сірники, залишаючи після себе лише попіл і тихе прохання: пам’ятайте, що ми горіли.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається