«Справа Василя Стуса. Збірка документів з колищнього архіву КДБ УРСР»\ укладання В. Кіпіані. – Х: «Віват» -688 с.
Чи можливо уявити, щоб зараз, в час телебачення та вільного доступу в Інтернет подавали в суд на видавництво та укладача книги?, виявляється це – наше сьогодення в Україні. Важко повірити, але на упорядника книги «Справа Василя Стуса» журналіста, публіциста, дослідника історії дисидентського руху Вахтанга Кіпіані та видавництво «Віват » подав позов до Дарницького районного суду м. Києва колишній адвокат у справі Василя Стуса, а нині політик та бізнесмен В. Медведчук.
Чи міг адвокат вчинити інакше, ніж, по суті, підтримати рішення прокурорів радянського суду яким засудив дисидентів Василя Стуса та Юрія Литвина до 10 років таборів та 5 років заслання? – питання риторичне, то ж залишу його на совісті обвинувачувачів та «адвоката», кортий став слухняним виконавцем рішень безжальної, тоталітарної комуністичної системи, в якій часто керувалися принципом «Немає людини – немає проблеми».
Думаю, що книгу «Справа Василя Стуса» важливо прочитати та осмислити кожному українцеві, тому що життя та боротьба поета - десидента за самостійну Україну це – приклад любові до України, більшої за життя.
Очевидно, що зараз книга стає ще актуальнішою для України, тому що відновлення історичної правди та справедливости є однією із передумов творення успішного майбутнього.
Найкраще читати книгу повільно та вдумливо. Оскільки це – збірка документів кримінальної справи, то іноді, доводилося перечитувати окремі уривки, щоб глибше розуміти їх зміст та значення, особливо, це стосується протоколів допиту свідків, протоколів обшуку та інших юридичних документів.
Для кращого осмислення книги, варто спочатку прочитати поезію, переклади та літературно –критичні статті Василя Стуса. Книга активізує інтерес до його творчості, спонукає читача спізнати незламність духу поета. Це - історія його безкомпромісної боротьби за майбутнє України, хоч Василь Семенович завжди знав, чому він іде на страждання та смерть, він не міг піти на компроміс, тому що, за словами Михайлини Коцюбинської, був «людиною з оголеною совістю».
Ось як Стус говорить про свої переконання: «Я – відомий український поет, член ПЕН –клубу, якого знає громадськість світу. А зараз я страждаю за свої переконання, зараз я – політичний засланець, знаходжусь у цьому «кублі». За що я терплю цю каторгу?. За те, що боровся і борюсь за волю для України, за демократичні права для народу. І ось за це жандарми кинули мене в тюрму, в концтабір, а зараз в заслання. Але я вірю, що настане той день, коли Україна буде вільна, коли для всіх будуть справжні права і свободи...»
Саме ця віра додавала поетові стійкості, духовної, моральної фізичної, у найважчі хвилини випродувань: тілесних тортур, психологічного тиску з боку працівників КДБ, що невпинно стежли, допитували, обшукували, вчиняли провокації, щоб зламати, залякати, не дати змоги працювати в літературі, просто фізично знищити.
На сторінках книги зібрано детальні спогади про останні дні поета, проаналізовано можливі версії його загибелі, адже навіть сьогодні не відомо, чи це було самогубство, вибивство або ж «серцевий напад, з ким не буває» - каже колишній тюремний наглядач перьмського табору для політв`язнів.
Вартими уваги є колізії стосовно висунення Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури 1986 року. В цьому аспекті, поки що більше запитань, ніж відповідей. В тексті книги можна знайти цінні архівні світлини, фотокопії документів, рукописів Стуса.
Більшою трагедією поета було те, що радянські спецслужби не давали йому можливості повною мірою реалізувати свій талант митця.
«Тимчасом до моєї квартири будь –коли може вдертися загін опричників з КГБ і залишити мій письиовий стіл порожнім. Вилучені речі вони назовуть самвидавською літературою, готованою для закордону і просто знищать, а для мене це гірше, ніж 11 років ув`язнення... Винних у моїй повільній смерті я звинувачую в моєму вбивстві, расизмі й садизмі»
«Справа Василя Стуса» містить документи 6-ти томів кримінальної справи – протоколи численних допитів В, Стуса, обшуків, виїмки поштової кориспонденції, допитів свідків; звернення Стуса в різні державні інстанції РССР; документи, листи, заяви В. Стуса, які виходили за кордоном, а також 12 записів під назвою «З таборового зошита. Останній відомий текст Василя Стуса».
Книга буде особливо цінною для тих, хто досліджує життєвий та творчий шлях поета, його взаямини з іншими політв` язнями – десидентами: Олексою Тихим, Левком Лук`яненком, М. Горенем, В. Овсієнком, Є. Сверстюком та іншими членами Української Гельсінської Групи, а також друзями, яким вдалося виїхати за межі Радянского Союзу.
«.... Завдяки надзусиллям родини поета, тільки у 1990 –х роках було видано повне зібрання творів Василя Стуса –у шести томах (дев`яти книгах). Можна тільки дивуватися багатющій спадщині автора, який більшу частину творчого періоду життя провів за гратами.»
Наступним поколінням ще належить відкривати та осмислювати по –новому творчий спадок поета, критика, перекладача для якого боротьба за вільну, демократичну Україну це – доля, тому що за його словами, «... За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину.»
Залишається лище нагадати, що 30 вересня 2019 року в Києві у книгарні «Є» за сприяння літературного сайту «Літакцент» відбулася презентація книги за участю упорядника Вахтанга Кіпіані. Відеозапис цієї події дивіться за посиланням
Прим: Текст опубліковано у моєму блозі на сайті «Читай» за посиланням: https://chytay-ua.com/blog.php?id=1188&lang=1
«Справа Василя Стуса» - С.367
Там само – С. 477
Там само – с. 645
Там само – С. 622
