Вечірній бриз навіює блаженство,
Моя сорочка вільно тріпотить,
Пісок вогкий, у ньому тоне слово,
А захід сонця лагідно блищить.
Вологий холод йде опісля спеки,
Тобі не зимно, але ти дрижиш,
ми тихо йдем, і споживаєм снеки,
І твоя мова ніжністю бринить.
Ще кілька днів - і знову ми удома,
Маленькі діти - наче виноград
Ранковим сміхом знов наповнять сад.
Волосся твоє - бризки з океану,
Іде гроза, тебе обійму міцно
і обігрію близьку та жадану.
