Джефф Джонс зараз намагається запустити свою медіа компанію "Ghost Machine" з деякими іншими авторами і видавати комікси в Image. Однією з серій яка буде частиною "GM" є лімітка "Junkyard Joe" яка початково виходила в рамках імпринту "Mad Ghost" якого Джонс намагався запустити в Image. І враховуючи, що вчора у Джонса було день народження і йому стукнуло 51, я вирішив написати повноцінний відгук на серію Джо.
Моррі Девіс є карикатуристом, який вирішує вийти на пенсію після смерті дружини. В 1972 Девіс був солдатом у В'єтнамі і під час однієї з місій там весь його взвід було вбито, однак на щастя для нього одним з його побратимів виявився робот який і врятував його. Самому Девісу ніхто не повірив й в результаті він створив стріпи про Джанкярд Джо завдяки він прославився. В теперішньому ж Моррі веде дуже самітницький образ життя після смерті дружини, однак в одним зимовий вечір на його порозі з'являється Джанкярд Джо, той самий який врятував його всі ті роки тому, який від чогось втікає.
Мені лімітка сподобалася, Джонс використовуючи персонажа Джо тут піднімає теми ПТСР та того, що ми самі вирішуємо ким ми хочемо бути. Сам Девіс починає лімітку як людина яка хоче бути одною оскільки вважає, що йому ніхто не потрібен після смерті дружини, однак по ходу серії усвідомлює, що люди в місті люблять його й він може зблизитися з ними. Крім Джо та Девіса головними героями, нехай і в дещо меншій мірі, є родина Маннів які переїжджають до будинку коло якого живе Моррі. Щодо малюнку то тут теж все добре. Ґері Френк вкотре видав хорошу роботу, особливо мені сподобалося сцена коли Джо вперше зустрів Девіса в теперішньому.
Якщо я й можу назвати один мінус то це антагоніст, який сам по собі вийшов ніяким (це буквально старий дід в масці з двома мовчазними посіпаками) і потрібен був лиш для того щоб у фіналі його погляд на те чим повинен бути Джо суперечив Девісу.
Загалом я ліміткою задоволений і раджу її прочитати. Сподіваюся, що Джонс зможе успішно запустити "GM" і радуватиме нас коміксами
