У нашого Генрі сьогодні 25.Ми зайшли в гостинний зал.Так називалось місце на кораблі,де був ресторан з музикою.Ціни тут у два рази вищі ніж,наприклад, у таверній-Dove,на набережній Аппер Молл,тому публіка в ресторані збиралась не бідна. Для матросів,боцманів,лоцманів,штурнамів,стюардів,одним словом всіх членів екіпажу,крім капітана,були два строгі правила:
Перше-Ніякого алкоголю.
Друге-Ніяких знайомств і залицянь до дам.
Наша паромна компанія,на контракті з якою ми були,чи не найбільше контролювала дисципліну і порядок.Пасажири це знали,тому наш паром був завжди забитий багатими,переважно сімейними,пасажирами.Були,звичайно,пасажири і нижчого класу і туристичного.Та в ресторані збирався тільки вищий клас.Ми замовили столик біля вікна.Ілюмінатори знаходяться в корпусі судна і вони круглі,а в ресторані було саме вікно,з жовтими шторками.Офіціант приніс пудинговий торт,яблучний сік,три кави і чотири чаї.
Метрів за десять від нашого столику сиділа Емма,в компанії якоїсь афроамериканки і чотирьох англійців.Англійці були одягнені в костюмах моди останнього покрою і наскільки я міг з далеку бачити-дорогого матеріалу.Ми ж сиділи в тільниках,або тельняшках.Вся публіка у залі знала і розуміла,що молоді матроси зайшли не надовго, відзначити якусь подію і нікому з відвідувачів ресторану заважати не будуть.
Емма з мулаткою часто сміялись,прикриваючии губи руками.Мулатка під час сміху закидала голову назад,а Емма навпаки,опускала.Англійці,перебиваючи один одного,щось їм жваво розповідали.Погляди наші,з Еммою,зустрічались,два рази.Після кожної такої зустрічі вона тут же замовкала і дивилась в одну точку.З часом веселість знов доганяла її.Було видно,що моя присутність дещо напружує Емму.
Мені самому досі,не зрозуміло,як так сталось і що мною керувало? Згадую лиш що,своїми ногами йду в сторону столику Емми.Спочатку короткими,не сміливими кроками,а далі все швидше і впевненіше.Ще здалеку моє наближення помітив один англієць і шепнув про це іншому.Незабаром всі четверо роздивлялись того,хто прямо йшов у їх сторону.Я був як в тумані,точніше дурмані якомусь.Через свою цю не обережність зачепив ліктем якусь жіночку і навіть не вибачився.
Вже біля самого столику побачила мене й Емма та одразу ж відвернулась у протилежний бік.Я стояв над нею мовчки.Мовчки і англійці дивились на мене.Тоді піднявся один із них.На кораблі з роду я не бачив більшого громилу,та він ввічливо промовив
-Що вам завгодно,Сер?
Нічого не відповідаючи громилу я перевів погляд на Емму.Вона опостила голову і не зрозуміло чи то підперла,чи обняла її обома своїми руками.Було й помітно що груди її високо і швидко підіймались,а потім судоржно опускались.Одну руку я заклав собі за поперек а другу,з відкритою лодонею і ледь нагнувшись, простягнув до Емми.
-Чи не бажає місіс до танцю?
Емма так і застигла з опущеною головою,підпертою обома руками.Ми обоє так застигли,десь секунд на 5.Я вже хотів,вибачитись і піти,та Емма різко піднявши голову нарешті відповіла
-А чому б і ні,коли ніхто не запрошує і докірливим поглядом обійшла свою чоловічу компанію.
Видно було що вона намагалась оволодіти собою,хотіла здаватись спокійною.Та коли ми йшли з нею по під руку,до центру танцювального майданчика,то її рука на моїй відчутно трусилась. Ми танцювали мовчки,я не міг і не знав що говорити.Тих п'ять секунд очікування були для мене настільки напружені,що я щей досі відчував себе розгубленим і якимось знесиленим.Танцював я,чесно кажучи, не в ритм.Декілька раз наступив на її туфлі.Тепер вже я хотів оволодіти собою і здаватись спокійним.Грали Бітли-Дівчина.(Группа Beatles.Композиція Girl.Пісня якраз не давно дебютувала,в грудні 1965р.) Першою заговорила вона:
- Як вас звати? -Володимир-відповів я і подумав що ім'я для англійки незвичне та тяжке для вимови,тому добавив
-Володя,Вова. Вона вибрала Володя.
-Володя, можу я вас щось попросити?
-Я ствердно кивнув головою.
-Попросити про серйозну річ?!
-Я вас слухаю і весь до ваших послуг!-Відповів я.
-Пообіцяйте що ви виконаєте моє прохання?
-Обіцяю місіс,даю чесне слово благородного матроса!
Признаюсь фраза "Чесне слово благородного матроса" не справила на Емму очікуваного мною ефекту.
-Пообіцяйте мені що ця ваша витівка,уже друга ваша витявка за цей день-була останньою! В противному разі,я прямо зараз,на середині танцю вас так і залишу тут одного і повернусь за свій столик.
Я мовчав і не знав що відповісти.Емма,бачачи що я мовчу і не згоджуюсь на її умови швидко забрала свої обоє рук з мого передпліччя і уже повернула голову в бік.Я зрозумів що вона дійсно зараз мене залишить і скороговоркою промовив:
-Як вам завгодно! Обіцяю! Більше я вас не засмучу. Ми мовчки дотанцювали.Я провів її до столику з англійцями і подякував за танець.Вона легенько кивнула головою не дивлячись на мене.
Перше що я почув за своїм столиком було:
-Ти здурів Вова,тебе завтра ж звільнять.
Хтось добавив
-Хлопці,сушим весла!
Ми спішно доїли пудинговий торт і пішли у свій кубрик. Доходячи до нього Чіпс сказав-Володя,ти ж не тільки себе підставив,чим ти думав? Завтра дійде до капітана,той спитає:
-Що матроси робили у гостинноому дворі? Ага!- День Народження,а чиє було День Народження? Ага, Генрі.Тому щоб усім іншим матросам було не повадно- звільніть і тебе і Генрі.
Чіпс все правильно міркував,тому я мовчав,та Генрі порушив мовчанку:
-Якщо мене і звільнять за той випадок,то жаліти буду тільки за одне.За те що Володя...
-Він трохи задумався і добавив:
-Я б на місці Володі запросив ту афроамериканку.
Всі ми сміючись зайшли у свій кубрик.
Тема закрита-твердив я собі.Емма як несподівано ввірвалась у моє спокійне,розмірене життя,так само й швидко з нього вийшла.Тай мені не хотілось продовження інтриг на роботі.
Подобається
Коментувати
Надіслати
Поширити
