Вчора сталася ситуація, яка можлива тільки на Кельнському бульварі в Дніпрі. Жартую. Вона може бути скрізь. Де є п'яні люди.
Ми йшли з подругою, і до нас наблизився чоловік, щоби зробити мені комплімент. Він сказав: «Друже, чудово виглядаєш... Скажи, будь ласка, де ти купив цей плащ?»
Я відповів: «По-перше, не "виглядаєш" —виглядати можна лише з-за рогу — а "маєш вигляд", а по-друге, тут дама, не хочеш їй зробити комплімент?».
Ясно, що він не хотів у моїй присутності казати ласкавості дівчині, хоча вона на це більше заслуговувала, ніж я. Просто парубок зрозумів, що я альфа-самець, і компліменти жінкам, які поруч зі мною, можу робити тільки я, навіть якщо ці жінки — мої подруги...
Якби він зробив комплімент моїй супутниці в моїй присутності, для нього б це погано закінчилось.
Насправді я, звичайно, не казав йому про правила вживання слова «виглядати». Добре хоча б, що він звернувся до мене українською. Таке треба заохочувати й не нудити зайвий раз.
Я хотів сказати правду про плащ — він із Reserved — та подумав, що чувак відреагує: «Ти вдягаєшся в мас-маркеті? Боже... Забираю свої слова назад!».
Тому я відповів: «EconomClass». А коли побачив здивування на його обличчі, то викрутив навиворіт:
— Ів Сен Лоран.
— Але ж у нас немає його бутиків...
— У вас — немає...
Він ще раз відзначив мій смак в одязі, я розвернувся і пішов далі.
Я постановив собі більше не вживати слів «дякую», «перепрошую», «будь ласка». Здається, я вже використав свій ліміт... Набридло, що люди, які мали б мені подякувати, не дякують, а я дякую тим, хто на це не заслуговує...
Я розкидаю «будь ласка» в усі боки, перепрошую у всіх авансом, мене вже нудить від моєї чемності... Більше, блядь, цього не буде. Спасибі.
