Використання вогню та приготування їжі зіграли, можливо, одну з важливих ролей у еволюції давніх Ноmо. Приготовлена їжа могла стимулювати поступове збільшення мозку давніх предків, що, судячи з усього, призвело до розвитку більш розвиненої культури.
В ізраїльській печері Кесем, яка розташована неподалік Тель-Авіва, були виявлені докази регулярного використання вогню. Археологи знайшли в великій кількості обпалені та роздроблені кістки тварин. Судячи з усього, основну частину туші давні мисливці обробляли там, де тварина була спіймана, а в печеру приносили лише окремі кінцівки вбитих тварин. Вогонь грав у приготуванні їжі давніх людей величезну роль. У печері Кесем він використовувався дуже тривалий час. Обпалені кістки, каміння, помірно нагріті земляні маси вказують на те, що обробка м’яса відбувалася біля вогню. Більш того, автори наукової роботи, яка була опублікована в журналі «Nature Human Behavior», стверджують, що давні люди могли нагрівати каміння, щоб було легше їх розколювати для подальшого виготовлення кам’яних знарядь. Така «технологія» з’явилася близько 200 тис. років тому. Хоча ізраїльські антропологи вважають, що вона є набагато давнішою. Ці пристосування дозволяли мисливцям створювати тонкі пластини, які нагадують клинки та відщепи. Ймовірно, нагрівання каменів дозволило людям створювати зручніші мисливські інструменти, щоб перейти на інший (більший) вид видобутку, який потребує більш витончених, тонких і гострих знарядь.
Ще один цікавий приклад, який демонструє, що мисливці кам’яної доби використовували вогонь дуже давно, пов’язаний з залишками смаженої риби. Залишки смаженої риби віком близько 780 тис. років були виявлені в одній із печер, де жили представники давніх Homo. Вчені підтвердили, що рибу довго і акуратно смажили, це означає, що вона не випадково потрапила в вогонь. Сліди давніх вогнищ, яким понад 700 тис. років, вказують на те, що вогонь намагалися довго підтримувати (на це вказують дуже товсті шари попелу в печерах), адже загасання вогню не обіцяло нічого доброго. Проте антропологи відзначають, що прагнення людей користуватися вогнем і добувати його – майже збігалося за часом. Нагадаємо, що найдавніші археологічні свідчення використання вогню людьми відносяться аж до нижнього палеоліту, тобто близько 1,7 млн років тому. Виходить, що вогонь грав дуже важливу роль чи не з самого виникнення давніх Ноmо. Втім, зараз хочеться докладніше зупинитися на темі вогню та приготування їжі.
Сліди давніх вогнищ, яким понад 700 тис. років, вказують на те, що вогонь намагалися довго підтримувати, адже загасання вогню не обіцяло нічого доброго.
Судячи з усього, прагнення давніх людей не їсти сиру їжу, а готувати її на вогні, призвело до якихось серйозних змін у людському організмі і, можливо, в нашій еволюції, загалом. Адже організму більше не потрібно витрачати багато часу та зусиль на травлення. Приготовлена їжа краще засвоюється організмом і є енергетично ціннішою, ніж сира. Британський антрополог та приматолог Річард Ренгем (Richard W. Wrangham) висуває досить сміливу та цікаву гіпотезу. Він вважає, що приготування їжі (смаження, гасіння) дозволило системі травлення давніх людей видобувати більше енергії з важкої їжі, що з часом призвело до великих змін у нашій фізіології, а головне, сприяло збільшенню розмірів мозку. Все це стало поворотним моментом в еволюційній історії давніх людей, що вигідно вирізняло їх серед інших видів приматів.
Приготування їжі (смаження, гасіння) дозволило системі травлення давніх людей видобувати більше енергії з важкої їжі, що з часом призвело до великих змін у нашій фізіології, а головне, сприяло збільшенню розмірів мозку.
У своїй книзі «Catching Fire: How Cooking Made Us Human», яка присвячена цій темі, Ренгем пише, що обробка їжі за допомогою вогню сильно вплинула на наш мозок, інтелект, поведінку і навіть розподіл соціальних ролей. Принаймні книга спонукає більше замислюватися про роль травлення в нашому еволюційному минулому.
Судячи з усього, давні люди задовго до появи Homo sapiens добре зрозуміли, що ретельно перероблена, приготовлена їжа краще засвоюється організмом, ніж сира, а, головне, вимагає менше часу на перетравлення. У своєму дослідженні Ренгем підкреслює, що кулінарні здібності наших давніх предків вплинули не тільки на поліпшення розумової діяльності людей, а й на формування сімейних відносин, поділ праці, розвиток мови та культурних традицій. Приготовлена їжа звільнила більше часу для інших занять, що дозволило людям розширити межі свого впливу.
Приготовлена їжа звільнила більше часу для інших занять, що дозволило людям розширити межі свого впливу.
По суті наш організм більш пристосований до того, щоб перетравлювати приготовлену їжу, а не сиру. Ймовірно, про це здогадувалися вже давні мисливці та збирачі. Втім, Ренгем у своїй книзі наводить докази і того, що далеко не вся приготовлена їжа є корисною. Він говорить про те, що ми – сучасні люди повинні знайти способи зробити нашу давню залежність від приготовленої їжі більш корисною та здоровою.
Джерела:
Aviad А. et al. Estimating temperatures of heated Lower Palaeolithic flint artefacts // Nature Human Behaviour. – Vol. 5, 2021. – P. 221–228. – Published: 05 October 2020.
Wrangham R. Catching Fire: How Cooking Made Us Human. – Basic Books, 2009. – 320 р.
