Це лише думки одного із чергових бежевільних.
Я відчуваю ніби божеволію. Зосередитися останнім часом, на чомусь одному, стає інколи дуже важко. Тому, я вирішив написати ці рядки. Чесно кажучи, у мене немає певного плану, чи навіть вмінь щоб писати щось подібне, тому вибачте.
Або, я божевільний, або світ не нормальний. Дивлюся на старих знайомих, багато хто вже одружився, мають дітей. Дивлюся на своїх друзів, вони вихваляються як пили, чи спали з кимось. А мені таке практично не цікаво.
Мене більше цікавить, прогулятися містом, десь посидіти, і поговорити. Мене більше цікавить глянути фільми, чи серіал, або ж аніме. Піти на цікаві мені фести, чи концерти. Я люблю з головою поринути у книжковий світ. Я обожнюю відеоігри. Вигадані світи, в яких би я залишився жити.
Однак.. я живу в реальності. А реальність така, що у мене майже немає людей, з ким просто поговорити, по справжньому. Вільно, й спокійно. І взагалі немає людини, якій би я міг, розповісти про те що на душі.
Такі думки з'явилися у мене кілька років тому. А ситуація не змінилася. Змінилося лише коло спілкування. Яке дорівнює усього кілька осіб.
Хоча ще змінився я. Я досі не можу зрозуміти який, я “психотип” інтроверт, чи екстраверт. Тому що зазвичай мені важко знаходити спільну мову, а довгі розмови втомлюють. Хоча зустрічаються люди, що ніби вдихають у мене життя. Я можу годинами говорити на цікаві для себе теми, і вони зможуть мене підтримати.
Час із такими людьми проходить дуже швидко. Навіть занадто. Я не люблю таких людей зустрічати, бо коли вони зникають, стає боляче. Із голови довго не йдуть наші зустрічі, наші розмови. Вони надихають писати. Але потім буває, що вже немає з ким обговорити якісь цікаві теми.
P.s. Думаю багатьом це буде знайоме. Перепрошую якщо щось не так. Я раніше не писав подібного, я ще вчуся😅
Ця стаття була написана під час бета версії Друкарні
