Також, ми не дозволяємо публікувати псевдонаукові твердження, дезінформацію чи інший вміст, який може нашкодити громадському здоров’ю чи безпеці читачів, в тому числі навмисне та систематичне спотворення історичних подій та фактів.
Історичний факт: літера Ґ була репресована комуністами, лінгвістичний факт: [ґ] це є фонема української мови. Але ось тут пропагується така теза, що вона мовляв “вимерла сама”, як й всі мовознавці, письменники, поети, режисери, загалом 4 млн українців, і взагалі це не окрема фонема, а варіація вимови (“алофон”), і тому мовляв використовувати її ні в якому разі неможна:
Чомусь в українських науковців нема сумнівів в фонемному статусі літери Ґ, а там нам намагаються доводити, що наша мова мовляв “не мова”, що треба її мовляв “вдосконалювати” і робиться це з очевидною політичною метою:
Звук, звісно, трапляється в українській мові. Та чи це фонема? «Авжеж! Адже ґрати — не грати» — згадає приклад зі школи пересічний українець. Однак є одне але: а ви чули про крати? Ідея порівнювати Г та Ґ — ось де я бачу справжнє зросійщення. Саме в російській Г і Ґ є алофонами.
Воно українських науковців ще й оцінює, мовляв “тенденційний висновок”, не те що професіонал Андрій Хвиля:
P.S. По цій темі є вартим уваги текст В.В. Німчука «Про графіку та правопис як елементи етнічної культури», хоча його історичний огляд вжитку диграфа КГ та літери Ґ має тенденційний висновок про фонемний статус [g] без демонстрації протиставлення К та Ґ.
Себто висновок такий, що правильно мовляв комуністи заборонили буржуазно націоналістичну літеру Ґ: мову наблизили до живої мови більшості, позбувшись провінціалізмів та архаїзмів.
Ну коротше, ввесь допис це подібна комуністична шизофренія. Тільки якщо раніше цей персонаж боровся з ультранаціоналістичними активістами, які використовують літеру Ґ, то тепер він за літеру Ґ вже закидає чи то кремлівську чи то польську ІПСО, в кращих традиціях комуністів:
Звук Ґ вымер на большей части территории Украины. Правописание через ге с гычкою поддерживается и набирает болезненные формы благодаря ультранационалистическим активистам. Считаю, что человек без подготовки не способен различить слова ґрати (решётка) и грати (играть).
Літера Ґ давно стала символом української мови. Що є доволі іронічним, адже [g] вважається непритаманним власне українському мовленню та радше асоціюється з історично ворожими сусідами — польською та російською мовами.
Причому тут мови до сусідів? Російська мова прописана в Конституції (ст 10), польську мову теж ніхто не забороняв, канцелярська мова козацьких часів, наприклад мова універсалів Мазепи насичена полонізмами.
вважається непритаманним власне українському мовленню
Ким вважається? Цей М.М.Безрук типово видає свою думку за якісь “всім очевидні правила”.
Як він сам пише, Саме в російській Г і Ґ є алофонами, себто росіянами не принципово, Г чи Ґ, аби не Г та Ґ одночасно, бо це вже буде українська мова)
Та так сталося, що і для росіян, і для українців на найпершому місці є орфографія, а не орфоепія.
М.М.Безрук намагається просувати ту ідею, що в нас принципи правопису такі ж як у росіян, себто треба писати К, а вимовляти Ґ. Ясна річ що ніхто так вимовляти не буде, і таким чином М.М.Безрук досягне своєї мети: в українській, як й в російській не буде “другої Г”…
Важливо розуміти, що це не безневинний фрік: він діє навмисно, систематично, з однозначною політичною метою!
Звук, звісно, трапляється в українській мові. Та чи це фонема? «Авжеж! Адже ґрати — не грати» — згадає приклад зі школи пересічний українець. Однак є одне але: а ви чули про крати? Ідея порівнювати Г та Ґ — ось де я бачу справжнє зросійщення. Саме в російській Г і Ґ є алофонами.
Ну по-перше фонема це теж звук. В науковій літературі використовують термін звук і не заморочуються, пишуть “голосні/приголосні звуки”, а не “приголосні фонеми”. Так само всі, окрім М.М. Безрука розуміють, що таке “голосні/приголосні літери”, і правила саме так й формулюються: правопис забороняє писати літеру «і» в запозичених загальних назвах після дев'яти приголосних — “приголосних літер”, а не “літер які позначають приголосні фонеми”, чи подібної маячні: uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обговорення:Вітряна_вежа&oldid=19291937
Ґ є алафоном К. Кречний - ґречний, крати - ґрати. Тому його застосування доречно обмежене.
У Вас проблеми з логікою. Запозичення частина української мови. А 87-й параграф озаглавлено "приголосні". Так називають звуки, а не літери.
Ідея порівнювати Г та Ґ — ось де я бачу справжнє зросійщення.
Російськомовний вікіпедист розповідає нам про справжнє зросійщення…
Ґ порівнюють з Г саме через таких от кацапорилих, які їх не розрізняють. Чомусь в українців виникла потреба додати літеру Ґ (або диграф КГ) навіть до церковнослов’янської, себто до іншої мови, щоби наблизити її до української фонетики, оскільки церковнослов’янська читається відповідно до місцевої вимови.
https://chtyvo.org.ua/authors/Berynda_Pamvo/Leikon_slavenorsskii_y_ymen_tlkovaniie/
https://cdiak.archives.gov.ua/images/vystavky/v_Hetman_Ivan_Mazepa/0128_0001a_vot_0028_0001.jpg
Себто іноземне [g] не можна було адаптувати як Г чи К чи ще якось, і довелося навіть винаходити окрему літеру!
На відміну від російської, в українській Ґ та Г однозначно розрізняються, і так само на відміну від російської, в українській однозначно розрізняються К та Ґ, тоді як в російській К може читатися як Ґ і навпаки.
Можна провести аналогію з сербохорватським варіантом церконослов’янської мови, де так само виникла необхідність додати літеру Ꙉ(Ⰼ в глаголиці) для позначення специфічних сербохорватських фонем джь/чь.
Ще раз наголошую, що якщо б Ґ “не мала фонемного статусу” , то ніхто би так не заморочувався!
Дійсно, як пише М.М.Безрук, при запозиченнях може відбуватися перехід k → Ґ. До речі, є навіть такий прийменник: “ґ бісу/ік лісу”
Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ.
Ясна річ, що ні про який “алофон” це не свідчить. Алофон (варіація вимови) не потребує окремої літери, отже якщо Ґ це окрема літера, то це точно не “алофон”. Наприклад в російській З може вимовлятися як С і навпаки, в таку випадку кажуть про алофон.
М.М.Безрук стверджує, що Ґ присутня в запозиченнях. Припустимо. І? Наприклад Ф присутня ВИКЛЮЧНО в запозиченнях, але це М.М.Безрука не бентежить і навіть навпаки:
Причому ще Грінченко сумнівався, чи варто використовувати Ф в словнику, все одно мовляв її ніхто не вимовляє (на відміну від Ґ). Себто Ф це явище ДУЖЕ пізнє, в українській мові з’явилася у Західних діалектах, а засилля Ф пов’язано насамперед з діяльністю таких виродків як Андрій Хвиля та його послідовники.
Ґ присутня переважно в запозиченнях, однак й в питомих словах: ґава, ґудз, ґуля, у словотворенні по типу йолупеґа. В будь-якому разі вона не є якоюсь “неповноцінною”, як це намагаються доводити комуністи на Друкарні.
Отже на Друкарні заперечуються сталінські репресії, ґеноцид і лінгвоцид.
PS
Хороша стаття:
PPS
Ну й на додачу з творчості вищезгаданого персонажу на Друкарні:
Я вважаю ідеальним рішенням для цього звуку [Ґ], чий фонематичний статус сумнівний……………[для росіян сумнівний]
Коротше, він хоче щоби ми писали “етимологичне К”, або Г. Правопис в нього “прийнятий з порушеннями”, тільки професіонал Андрій Хвиля в нього правильно приймав правильні правописи, семикласниця з Херсону детектед:
Однак я розумію, що зараз немає політичного бажання розмежувати штучно об’єднані книжниками явища, а тим паче відмовитися від графеми Ґ. Тому я лише прошу зазначити відповідні альтернативні К- та Г-форми слів.
Політичні книжники — о як!
Себто правопис в нас політичний та книжницький, і взагалі ДЕОКУПАЦІЙНИЙ, тільки професіонал Андрій Хвиля — молодець.
Причому “штучно об’єднані явища” — це в нього Ґ на місці етимологичного k, та на місці g. Ми типу маємо займатися таким онанізмом, як з’ясовувати, з якого саме слова походить певне українське слово щоби знати, що “крати” треба читати як ґрати, а “гвалт” як ґвалт. Щоби значить ні в якому разі не використовувати буржуазно націоналістину літеру Ґ.
Вочевидь ми тут знову бачимо спотворення історичних подій та фактів. Факт у тому що літеру Ґ вживали ніякі не “політичні книжники”, себто це не було штучним і політичним явищам, а репресували її дійсно через штучні і політичні мотиви.
Себто М.М.Безрук тут проєктує свій сталінізм на українців.
Народ швидко висміяв индика, жахнувся тотоапапарата
І який це народ “висміяв”, який це народ кривляється, що мовляв українці все не по-російські кажуть: “тотоапарат гигиги”?
Знову бачимо спотворення історичних подій та фактів. Ніхто не пропонував писати “тотоапарат”, окрім М.М.Безрука і ніхто зновужтаки окрім М.М.Безрука не “висміював индика”.
https://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21380-yndyk.html
Взагалі, в Грінченка ми бачимо купу слів на И-….
Якщо “репресована Ґ” — то він так іронізує, то “репресований суфікс -щик” це він не іронізує, адже то був професіонал Андрій Хвиля, ініціатор репресії Розстріляного Відродження і один з організаторів Голодомору, а тут — кляті політичні книжники, які ніякий суфікс звісно не забороняли, і нікого за його використання репресовувати не збираються.
Отже знову бачимо спотворення історичних подій та фактів.
лірщик, бандурщик — їх замінили книжні лірник та бандурист (останнє слово має нарочито ненародний суфікс)
Лірщики і бандурщики — це з жаргону самих мандрівних сліпців. Казати бандурщик на бандуриста — це все одно що на хату — хаза, на мужика — лох, на хороший — кльовий. Причому М.М.Безрук про це прекрасно знає: він навмисно перекручує факти і спеціально обрізає цитати, щоби неможна було зрозуміти, що то специфічний жаргон: вони спеціально казали не так як усі.
Знову якісь закиди книжництва українській мові російськомовним вікіпедистом, який закрема наполягає на тому, що правопис української “прескриптивний”, себто має вигадуватися якимись мудрагелями, головним з яких він вочевидь вважає себе, оскільки офіційним приписам слідувати не бажає.
бандурист (останнє слово має нарочито ненародний суфікс)
Що за маячня? Слово “річ” це теж латина, І? Бандура — це запозичення з латини, тому й суфікс там латинський, а раніше взагалі казали “бандуриста” (як бариста).
Знову якісь закиди, що мовляв українська — “не народна”, штучно вигадана в австрійському генштабі мабуть.
Хочу звернути увагу, що більшість сучасних нормативних слів зі суфіксом -иня є або етнонімами (туркеня, німкеня, бойкиня, грекиня), або історизмами (рабиня, княгиня). Тож творення за цим шаблоном назв професій, як-от мисткиня і продавчиня, навряд є виправданим.
…Як й всіх інших, в яких нема аналогів у російській:
Себто М.М.Безрук просто кривляється і цілеспрямовано їбе українцям мізки, а справжня його мета: насадити українській російську стилістику. Для цього він використовує в т.ч. Друкарню.
Зазначена М.М.Безруком “не нейтральність” фемінітивів в Польщі радше за все обумовлена тими ж причинами що й в нас: радянським впливом:
Nevertheless, gender-identification word endings are sometimes dropped, something that happened often in the former East Germany, for example.
Себто ми бачимо аналогічне явище навіть в німецькій мові, причому характерне чомусь лише для зони радянської окупації. А німецька мова по-перше не слов’янська і там нема прямих аналогій з російськими фемінітивами, а по-друге там фемінітиви утворюють автоматично, як в нас жіночій рід прикметника: додаванням суфіксу -in: Lehrer/Lehrerin (вчитель/вчителька). Себто якщо радянський новояз навіть на німецьку вплинув, то про українську чи польську годі й казати!
До речі, цей суфікс -in це той самий український суфікс -ИНя, який особливо ненавидить М.М.Безрук. Себто він навіть не слов’янський, а індоєвропейський. Так князь/княгина є прямими відповідниками німецьким König/Königin. Особисто я не бачу причин, з яких “творення за цим шаблоном назв професій, як-от мисткиня і продавчиня, навряд є виправданим”.
Слово “членкиня” М.М.Безрук вважає запозиченням з польської. І? Чомусь М.М.Безрук вважає, що українська мова не може збагачуватися навіть власними діалектами: виключно деградувати під впливом російської.
По-перше ми тут бачимо кривляння з української мови. М.М.Безрук хоче сказати, що нове правило вимагає писати тотоапарат, хоча воно цього не вимагає, і навіть в словах з “th” допускається як “т” так й “ф”. Отже це те що називається псевдонаукові твердження, дезінформація чи інший вміст, який може нашкодити громадському здоров’ю чи безпеці читачів, в тому числі навмисне та систематичне спотворення історичних подій та фактів.
Правило вимагає від пересічного українського мовця володіння грецькою мовою чи хоча б латиною. Правило не самодостатнє. Воно вимагає знання етимології
О: бачите: якщо в випадку з Ґ ми на думку М.М.Безрука мали писати К і запам’ятовувати, яке слово з К як читається, то тут в нього вже ай-яй-яй “знання етимології”, хоча від читача знання якраз не вимагається.
Отже знову псевдонаукові твердження, дезінформація.
І знову наголошую, що тут ми маємо справу не з оригінальними теоріями, а з цілеспрямованою політикою.
В даному разі ідея М.М.Безрука такова, що українці мають неуклінно дотримуватися російської “етимології”: якщо росіяни пишуть “ф”, то “т” писати ніяк неможна: “орфографія” але “ортопед”.
Тож обструкція (в сенсі італійського страйку) не змусила себе чекати:
Знову вигадки М.М.Безрука. Приклад з помилкою. І? В нас лише М.М.Безрук не помиляється? Отже це просто ворог української мови, який буде безкінечно висміювати її, тому що сам він кацапорилий.
Тобто слово не нейтральне в польській мові. Схоже, що навіть зараз, бо в мережі мені спіткалося обговорення «Jak w Polsce nazwac ŻYDA zeby nie byc antysemita?!»
Одне обговорення ні про що не каже, просто хтось вирішив бути гіперполіткоректним. Мовою ідиш буде Yid, тобто це самоназва. Не думаю, що члени організації Żegota (Rada Pomocy Żydom), які ризикуючи життям рятували євреїв, були антисемітами. А от сталіністи репресувавши українців так само після Другої Світової взялися й за євреїв. Наприклад був розстріляний Єврейський антифашистський комітет. Тому тут радше можна припустити, що М.М.Безрук — антисеміт.
Просто в цьому питанні мовної практики в Польщі перемогли поляки, а не євреї.
Очевидна маячня.
На відміну від наших теренів, де в 1787 році «більшовичка» Катерина ІІ прислухалась до білоруських євреїв та впливового талмудиста Йошуа Цейтліна.
“Наші терени” це в нього Російська Імперія. А українська — “наріччя російської”.
Себто придворний талмудист Потьомкина впливовий на Катерину II щось вирішив. І? До чого тут українська мова і наші терени?
В польській мові слово нейтральне, тому що його використовує Вікіпедія, знову М.М.Безрук бреше:
Передача [θ] через [f] логічніша, аніж через [t]. Оскільки [f] і [θ] обидва є фрикативними і зубними ([f] губно-зубний, а [θ] чисто зубний). [t] вибуховий альвеолярний.
Абсолютне нерозуміння того, що в українській нема такого “оглушеного в” як у російській. Знання "вумних” слів знання мови не замінює. Втім можна зарахувати як чергову псевдонаукову маячню.
Багато прихильників тикання називають фикання російським. Однак очевидно, що українські священики не були німі. Звісно, звук [f] був погано представлений у простонародній мові, але разом з тим простонародні імена, що мають П, Х, В, ХВ на місці грецької фіти (Юхим, Остап, Хома, Матвій), чудово свідчать, що фикання при читанні було притаманно й українському книжництву.
Себто Юхим, Остап, Хома, Матвій свідчать на думку М.М.Безрука, що “th” слід передавати як “ф”….. Це вже клініка.
фикання при читанні було притаманно й українському книжництву
Так воно ж в нас наче все політичне?
Ясно бачимо те про що я казав вище: [ф] це доволі пізня, чисто іноземна фонема, буквально до початку XX-го ст. українська мова її уникала.
Ніхто не каже, що th неможна передавати як ф, але чому ми це маємо робити строго так як росіяни?
Марнопіль — саме так до падіння Російської імперії називали околишні українці місто Маріуполь. “Маріюпіль” же — чисто кабінетна вигадка доби більшовицької українізації.
А Маріуполь тоді яка вигадка? Ми бачимо знову намагання обісрати Розстріляне Відродження — вони мовляв були “більшовики”, а от Андрій Хвиля — професіонал.
Чому чисто кабінетна вигадка? Харківській правопис використовувався там де його не знищив виродок Андрій Хвиля та його послідовники; на відміну від сталінського правопису, для цього непотрібні були репресії і Голодомор, тому “чисто кабінетна вигадка” це є заперечення очевидних фактів з політичних міркувань.
Дід Мороз це сатанинський символ комуністів, насаджений замість репресованого Різдва і Дня Святого Миколая. Очевидно, що ніхто так Новий Рік не святкував. Отже те що каже М.М.Безрук це псевдонаукові твердження, дезінформація, вміст, який може нашкодити громадському здоров’ю чи безпеці читачів, навмисне та систематичне спотворення історичних подій та фактів.
У сучасній Україні прийнято вважати, що персонаж Дід Мороз є цілковито чужий і накинутий українській культурі більшовиками. Насправді це не зовсім так. Адже його коріння — язичницьке, а тому має стосунок до давніх спільних вірувань слов’ян. Навпаки християнські сенси і назви часто є накинутим Церквою маскуванням для більш давньої поганської обрядовості.
Себто Сталін відродив “давні традиції”…
Щоб забезпечити собі урожай хліба од темних зимових сил, народ сповняє деякі жертвенні обряди Морозові і Дюді: хазяїн, кидаючи ложку куті під стелю, просить до себе вечеряти Мороза, щоб він не поморозив хліба,
Себто Мороз ні з чим хорошим не асоціювався. Далі М.М.Безрук пересмикує:
«Морозе, морозе! Йди до нас вечеряти, та не поморозь жита, пшениці й всякої пашниці».
Насправді сенс там був такий:
Морозе, Морозе, йди до нас куті їсти!
А не йдеш — так не приходь,
І не морозь жита та пшениці,
Проса та гречки,
Ягнят та телят,
Гусят та курчат,
А тільки йди на жіноцьку цибулю!
Себто його мовбито запрошували, а потім казали в дусі не прийшов й ладно, не приходить тепер зовсім:
Мороза не звали а проганяли!
Ми бачимо очевидну і цілеспрямовану дезінформацію сталініста М.М.Безрука!
Виправдання появи Діда Мороза на непідконтрольній росіянам Галичині (мова про п’єсу 1924 р. з часопису «Молода Україна») самим москвофільством, як на мене, є непереконливим. Тим паче на тлі кампанії з викорінення різдвяних звичаїв у СРСР, від якої потерпав у 1920-ті і Дід Мороз.
П’єса може й про Ктулху бути. При цьому в М.М.Безрука Галичина це завжди “ай-яй-яй погано”, як й для будь якого сталініста.
За тим же посиланням: Відвідувати дитячі ялинки Дід Мороз почав незадовго до Першої світової війни.
Тобто можливо була така руснява новомодна традиція на Різдво. Але вона все одно не має нічого спільного ані з комуняцьким Новим Роком, ані й з українськм Різдвом.
До речі, у мережі зачинається новий лінгвістичний блог, присвячений українській мові. При чому перший допис у ньому не тільки надконтроверзовий, але й вельми аргументований. До вашої уваги за посиланням «Чому “h” слід транслітерувати як “х”».
Чергова маячня на тему, що все має бути за російським зразком.
Тут теж виходить, що українські системи не відповідають українському правопису, і тільки російська система Полівнова відповідає.
Нагадую, що нова редакція схвалює саме таке неприродне словотворення.
Знову ці політичні книжники! Сталіна на них нема!
Як я показував вище, після всіх своїх спекуляцій М.М.Безрук просто слідує російському зразку. Зауважте, що на Вікіпедії він забороняє використовувати фемінітиви всупереч офіційним приписам і правилам самої Вікіпедії!
Тільки професіонал Андрій Хвиля — істинний патріот і українізатор!
М.М. Безрук пропагує явний совок: Побєда, Перемога, Прогрес, Бригадирівка, Новий Мир, Енергетиків, Дивізійне, Ударне, Селекційне.
День Перемоги досі свято, як-не-як.
Та можна не сумніватися, що М.М. Безрук й досі святкує перемогу ГУЛАГу за Юліанським календарем!
Маяк це теж якась совкова фішка і якщо назва не історична і ніяк з маяками и не пов'язана, то можна перейменовувати.
За легендою слобожанам, які оселились тут ще у 17 сторіччі, землі були даровані особисто російським царем. Незручний переказ для націоналістичної міфотворчості.
Який штиль: особисто російським царем, націоналістичної міфотворчості! Недарма М.М. Безрук — вікіпедист. Якщо самим ЦАРЕМ “подаровані”, то все, капець тепер: малороси мають ниць падати!
Єдиний можливий Цареград для українців — це Константинополь. Те що кацапські гнійні фюрери щось українцям "дарували" — це все кацапська імперська туфта. Слобожанщина являла собою незаселені землі, які українці мали освоювати, обороняючись при цьому від татар. Тобто кацапи таким чином українців використовували для захисту від татар.
Виникає запитання, чому українці стали заселяти Слобожанщину тільки після такого милого М.М. Безруку “возз'єднання”. Я гадаю, що причина в тому, що кацапи — явно більші вороги українців ніж татари. Тобто раніше не заселяли ці землі не через татар, а через кацапів!
Знову кляті націоналісти пишуть все не як у російській! Особливо штабскапітан порадував:
Тому матимемо штаб-сержанта, але штабскапітана — через одну літеру!
Ця літера там походить з німецької мови і слугує для зв’язування двох слів в одне: Stabskapitän. Себто Stab + Kapitän = Stabskapitän, так само як в український теж може вставлятися літера для зв’язки: шляхопровід.
Вцілому мені здається, що “інтернет-видання, але вебсайт” і т.д. дійсно логічніше.
Відчуйте різницю між контрреволюцією і контр-адміралом (інакше ар’єр-адміралом). Адмірал не протиставляється. У його назві вказується на позицію, а не на протидію. Тому він виняток. Тому за старою логікою контрадмірал — це [не?] людина, що, наприклад, вбиває адміралів.
У французькій, звідки цей термін пішов: contre-révolution, contre-amiral — себто завжди через дефіс. По-моєму, хоч при вимові важко відчути відсутність чи наявність дефісу, ніхто не вважає, що контрадмірал це людина яка вбиває адміралів.
Отже маємо просто бажання слідувати російському зразку, і при цьому шизофренію на тему того, що правопис в нас мовляв прескриптивний. То в чому ж тоді проблема? В тому що це українці вирішують?
Щодо експрессекретаря, то за російським зразком теж вигляда не дуже: экс-пресс-секретарь. Тут по-перше в нас є питоме слово “колишній”, по-друге екс- із власними назвами пишеться через дефіс, отже в якості винятку можна й екс-прессекретар написати. Правопис це не Вищий Закон, і це не мова для правопису, а правопис для мови, отже за потреби можна від нього відступати. Правовий нігілізм ледь більший ніж повний в країні, але всі поколупуються до правопису🤦♂️
Ні, це М.М.Безрук тут, на Друкарні пише свої комуняцькі наклепи на українських громадян, в тому числі навмисно та систематично спотворюючи історичні події та факти.
По-перше М.М.Безрук звинувачує Губаєва в брехні, але не каже в чому ж вона полягає. Себто це є НАКЛЕП. https://web.archive.org/web/20211208152912/https://tipa-bandera.livejournal.com/386155.html?view=comments#comments
Далі так само М.М.Безрук пише наклеп на Харківський форум Євромайданів, на котрому, на хвилиночку, Януковича проголосили узурпатором:
Навіть більше: Губаєв був на горезвісному форумі регіональних євромайданів.
Чому “горезвісному”?
Можете не сумніватися, що цей М.М.Безрук навмисно спотворює історичну подію.
Спершу Марат просто робив репости заяв “Зеленого Фронту” (харківські природоохороці, яких пов’язували з Аваковим). Можливо, Губаєв був серед активістів, що виступали проти будівництва дороги, яка відмежувала Саржин яр від Центрального парку.
Так само, стихійний рух проти вирубки харківського Лісопарку тут виставляється “як організація Авакова”: навмисне та систематичне спотворення історичні подій та фактів.
позаяк ототожнює політичні фігури Кернеса і Порошенка
Взагалі вони одне одного називали однодумцями:
Далі там ми бачимо безперервні закиди “божевілля”. Себто виправдовувати Голодомор “нормально”, а всі кому це не подобається — “божевільні”.
Це є насправді комуністична погроза розправи, адже спочатку вони закидали “буржуазний націоналізм у синтаксисі”, а потім — стали закидати “божевілля”…
Орфографізм — вплив орфографії на вимову. На Заході його ще звуть ефектом Бубена (Бубна?).
Ніхто так на Заході не каже, кажуть spelling pronunciation. “Ефект Бубена” зустрічається в окремих франкомовних джерелах, а “орфографізм” це є вигадка М.М.Безрука! Однак як ми бачимо він подає це, як якийсь всім відомий факт, себто бачимо явну дезінформацію.
Ось ще дещо з творчості М.М.Безрука:
Невбитній: Правильний принцип словотворення. Див. обговорення (М.М.Безрук винайшов нове правило правопису і нове слово, що суворо заборонено на Вікіпедії)
Орфографізм або ефект Бубена — вплив орфографії на вимову (просуває свої вигадки на Вікіпедії, що протирічить принципам енциклопедії, але М.М.Безрук вважає, що то згадки про полеглих українців протирічать…)
Тваріг: Можна подати в преамбулі як діалектизм. — М.М.Безрук бездоганно володіє діалектом Азірова. Просто кацапорилі нездатні зрозуміти, що в українській нема слово “творог”.
