Репресована Ґ

Оригінально публікація на ЖЖ від 19.11.2019.

Літера Ґ давно стала символом української мови. Що є доволі іронічним, адже [g] вважається непритаманним власне українському мовленню та радше асоціюється з історично ворожими сусідами — польською та російською мовами.

Та так сталося, що і для росіян, і для українців на найпершому місці є орфографія, а не орфоепія. Тож одні для подібності, а інші для відмінності, стали вони писати відповідно без та з оною літерою. Й оскільки цей графічний символ став символом політичним, не забарилися перегини, як-от написання Ґонґадзе, що ледь не потрапило в нову редакцію правопису. Про простіші приклади, зокрема хрестоматійне Ґельсінкі, і згадувати зайве.

Звук, звісно, трапляється в українській мові. Та чи це фонема? «Авжеж! Адже ґрати — не грати» — згадає приклад зі школи пересічний українець. Однак є одне але: а ви чули про крати? Ідея порівнювати Г та Ґ — ось де я бачу справжнє зросійщення. Саме в російській Г і Ґ є алофонами.

Крати, доречна кречність, кава, що каже «кав», а не наливається у чашку, — всі ці форми нині забуті. Завдяки загальній освіті й необачному рішенню радянської влади замінити дзвінку К на Г.

Щоправда не в усіх «традиційних» словах з Ґ цей звук походить із К. Чому ж звук [g] закріпився у словах типу ґрунт, аґрус, коли українець звик іншомовне G підміняти рідним Г? Можливо, причина в сусідньому Р.

Іваненко О.В. Назви поселень Сумщини. Історико-етимологічний словник. – К. : КММ, 2017.

P.S. По цій темі є вартим уваги текст В.В. Німчука «Про графіку та правопис як елементи етнічної культури», хоча його історичний огляд вжитку диграфа КГ та літери Ґ має тенденційний висновок про фонемний статус [g] без демонстрації протиставлення К та Ґ.