Оригінально публікація на ЖЖ від 16.01.2020.
Допис спеціально для прихильників відродження «репресованого більшовиками» слова «жид», котрі часто посилаються на польську практику.
Примітка з 10-ї сторінки «Izraelita (1866-1915): Znaczenie kulturowe i literackie czasopisma»:
W XIX wieku stosowano też nazwę “starozakonny”, “Polak wyznania mojżeszowego”, “Izraelita-Polak” lub rzadziej “Hebrajczyk”. Aleksander Zyga, analizując różne nazwy określające Żydów, pisał: “Najbardziej rozpowszechnioną i popularną obok miana »Żyd« nazwą grzecznościową i »tolerancyjną« w w. XIX był termin »Izraelita«”.
У ХІХ столітті застосовувалися також назви «старозавітник», «поляк сповідання Мойсеєвого», «поляк-ізраїльтянин» чи рідше «єврей». Александр Жига, аналізуючи різні назви на позначення жидів, писав: «Найбільш розповсюдженою і популярною після імення „жид“ в ХІХ сторіччі була ґречна і толерантна назва „ізраїльтянин“».
Тобто слово не нейтральне в польській мові. Схоже, що навіть зараз, бо в мережі мені спіткалося обговорення «Jak w Polsce nazwac ŻYDA zeby nie byc antysemita?!» Просто в цьому питанні мовної практики в Польщі перемогли поляки, а не євреї. На відміну від наших теренів, де в 1787 році «більшовичка» Катерина ІІ прислухалась до білоруських євреїв та впливового талмудиста Йошуа Цейтліна.
А що насправді «репресували» більшовики, так це «хохлів» та «малоросів». І багато росіян щиро вважають, що «хохол» це не образа. Чи приманні вважали до війни. Невже їм теж слід відроджувати офіційний вжиток таких слів?
