Оригінально публікація на ЖЖ від 18.07.2020.
У сучасній Україні прийнято вважати, що персонаж Дід Мороз є цілковито чужий і накинутий українській культурі більшовиками. Насправді це не зовсім так. Адже його коріння — язичницьке, а тому має стосунок до давніх спільних вірувань слов’ян. Навпаки християнські сенси і назви часто є накинутим Церквою маскуванням для більш давньої поганської обрядовості.
Ось, що пише про Мороза Нечуй-Левицький:
Щоб забезпечити собі урожай хліба од темних зимових сил, народ сповняє деякі жертвенні обряди Морозові і Дюді: хазяїн, кидаючи ложку куті під стелю, просить до себе вечеряти Мороза, щоб він не поморозив хліба, а на Білорусі, на Меланки, після вечері зоставляють на столі кілька ложок куті для Дзюді (Дюді), бога зими, діда з білим волоссям і з білою бородою, щоб він не шкодив морозами.
Дюдя — те саме, що мороз. Див. Словар Грінченка або СУМ-11.
«Морозе, морозе! Йди до нас вечеряти, та не поморозь жита, пшениці й всякої пашниці».
Коляда // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 40. — ISBN 978-611-01-1596-6.
Виправдання появи Діда Мороза на непідконтрольній росіянам Галичині (мова про п’єсу 1924 р. з часопису «Молода Україна») самим москвофільством, як на мене, є непереконливим. Тим паче на тлі кампанії з викорінення різдвяних звичаїв у СРСР, від якої потерпав у 1920-ті і Дід Мороз.
1927 року в СРСР розпочалася антирелігійна кампанія, Різдво з радянського календаря викреслили. Впав у неласку й Дід Мороз. Газети його лайливо звали «религиозным хламом». «Ребят обманывают, что подарки им принес дед-мороз, — стверджував автор тогочасної пропагандистської брошури. — Господствующие эксплуататорские классы пользуются ”милой” елочкой и ”добрым” дедом-морозом еще и для того, чтобы сделать из трудящихся послушных и терпеливых слуг капитала».