Я бачив рани,
Гоїть котрі лише сіль
І сіль же розтинає
Мені вдалось помітити рух світла
На її руках
Мої ж були більше подібні розп'ятому.
Шукай її тепер в асфальтових дворах,
Ходи-блукай там манівцями
Сповідуйся тепер їй тихо,
Як останній крок
Сповідайся їй саме зараз,
Поки ще кров стікає з рани
Деревом, фарбує білий пісок
Прощай її тепер так,
Як прощають утому:
Неначе сонце,
Що підсвічує альтани,
Неначе пам'ять,
Що дає життя
Усьому мертвому
Та усьому живому.
