Мовчання, байдужість, ігнорування, нуль обіймів і турботи, які компліменти?- це як? Жахливий стан як фізично так і морально. Відчуття що я потвора, я хвора. Економія на всьому. На їжі, на одязі і впершу чергу на собі. Він має бути гарним бо він ходить на роботу, в нього статус. Я ж сиджу вдома навіщо мені гарно вдягатись? Діти усе порвуть, вимастять... В сукні незручно. Та і яка різниця як я виглядаю якщо ніхто це не оцінить?
"Далі буде краще"-, я вірила, я вмовляла себе я виправдовувала його, що мені важко і йому також бо він заробляє гроші, бо зараз важкі часи. Один чи два рази на місяць я випрошувала обійми і через цикання я нарешті отримувала хвилинку обіймів. Швидкий секс без прелюдій бо усі втомлені, діти сплять, я вірила що якщо він мене хоче фізично то я йому подобаюсь.
Футбол, я ненавиджу футбол, я ненавиджу його роками він увесь час забирав його, ці нескінченні ліги чемпіонів, кубки і т.д. Але це була його пристрасть я мирилась бо йому це подобалось. В руках телефон увесь час цей телефон, телефон весь в телефоні. Я сама почала занурюватись туди бо єдина доросла людина з якою я спілкувалась була поруч але не зі мною, тому я почала читати, цікавитись новинами, переписуватись з подругами щоб відчувати що я жива людина.
Потім я почала плакати, власне я увесь час плакала. А він спав. Інколи коли я не могла стримувати захльоб він роздратовано питав що сталося. І коли я мало не в істериці питала навіщо я йому для чого це все: він жався і казав що кохає мене і в нас сім'я тому я маю піти спати. Він спав, а я намагалась знову виправдати що він втомився. Пару тижнів після істерик мене інколи обіймали....а потім знову те саме. Ось так і було.
В мене сильно боліла нога я майже не спала я жила на ліках. Він був на роботі, а я тягла дітей потім приїхала мама допомагати бо масажі помагали тимчасово і були дуже дорогі. Тут я також економила.
Він проходив через конкурси, здавав екзамени, а я чекала і терпіла кращого часу і кращого відношення, кращих часів.
А потім з'явилась вона. Молода колега, нещасна молода колега, де начальник не ввів її в курс справ. Яка переїздила з міста в місто. В якої батьки далеко. В якої погані відносини з братом. Яка пройшла токсичні відносини з хлопцем що її переслідував і їй навіть тут здавалось що в новому місті він її переслідує. Їй треба було оформити страховку- і він їй допоміг, він сам допомагав їй в усьому- поміняти шини, бо вона не знає тут нічого, а інші чоловіки у відділі не допомагають порадами навіть. Потім вона зацікавилась його професійною сферою і тут знову він допамагає їй.... Я бачила що це надмірно. Я казала що він не дає їй знайти тут хлопця. Колеги також це помітили. І коли її спитали що між ними вона відповіла "нічого" - він сказав що " добре, і тепер він знає що казати іншим". Тоді я вірила що це звичайна його цікавість і компенсація комплексу помічника, але мене це вже починало дратувати. І коли вона відмовила йому допомогти я сказала йому, що вона його використовує і що це типічна "пані в біді" і мені це дуже не подобається і що він має зробити висновки......але, але він почав допомагати продавати їй машину.
Звідки я це все знаю?- він сам мені це все розповідав. Зараз я розумію, що це було замилювання очей і просто щоб зняти з себе тягар відповідальності зрадника.
Були зміни. Окрім того що роками він мене ігнорував як дружину і я стала давно не номером один він почав займатись спорттом, почав сидіти в соцмережах в яких не був роками, поміняв аватарки які не міняв роками.
І тут коли приїхала в гості кума я відчула від нього аромат парфумів і жартома сказала:" що це за духи? Біля кого ти терся"- він обурився і сказав що це його парфуми....
Якщо до цього я виправдовувала його поведінку втомою на роботі про яку він мені говорив. А потім я не мала ні сил ні бажання щось розуміти бо мені нарешті зробили операцію на спині бо ситуація стала критичною і я просто хотіла відновитись.
Але навіть його обурення мене не стільки зачепило але насторожило, бо потім він випив за приїзд куми ( що він раніше ніколи не робив) і коли вона пішла він знову залип в телефоні і я побачила що він дивиться рілси в інстаграмм куди я йому також скидала відео але він ніяк на них не реагував. Я спитала що відбувається чому він такий дивний, але все як завжди - усе нормально.
Я лежала вночі і дивилась в стелю, мене пожирали думки і я наважилась подивитись його інстаграм. І тут мене почали різати живцем. Неначе через усе тіло мене пройняло списом. Я не хотіла вірити своїм очам. Він обмінювався рілсами з колегою він лайкав і ставив смайлики кожному її повідомленню і відправляв рілси у відповідь, а нижче під нею була переписка зі мною мої пусті рілси без смайлика і жодного рілса від нього....
Я розбудила його і почала питати з ким він переписується? Чому він так себе поводить? Він сказав що просто дивиться рілси і все нормально і почав мене обіймати і казати щоб я лягала спати. Я билась в стіну яка спала.
Наступного ранку він втік на роботу я не змогла чекати вечора і побачивши що він знову ніяк не відреагував на мої повідомлення я написала йому що мені боляче і я знаю що він переписується з колегою і що мені треба пояснення і його рішення щодо нас. Звісно він приїхав незадоволений я спитала його рішення він сказав що навіть не думав. На мої запитання про колегу він сказа що незнає. "Незнаю"- це найгірше що можна почути, це як послати людину і тримати її підвішеною на нитці. Потім почався скандал, я кричала, він говорив менні гадості, я чула стільки болючих слів....і найгірше що це все чули діти.
Потім почались 4 дні пекельного мовчання він не говорив і ходив ображений я плакала. І вже на вечір 4 го дня коли він просто ліг спати з найменьшеньким я почала задихатись і щоб старший син не бачив цього- я вийшла на вулицю. Довго я не змогла ходити бо я побачила шо у вікні стоїть син і я зрозуміла що він в паніці. Я побігла додому і в порозі дитина і я сиділи обійнявши і плакали. Він вийшов і спитав що сталося? Я почала питати що невже він не розуміє і за що це все з нами?. Далі ми пішли говорити він сказав що хотів попросити пробачення але не міг, і натомість я отримала декілька днів мовчання. "Вибач, вибач, вибач....".
Я ридала, я говорила з подругами перед цим бо я була в жахливому стані, я просто не знала що мені з цим всим робити. Я просила його заблокувати її але він сказав що це просто колега і безвинні рілси. Я кричала за несправедливість, а він казав що йому соромно і все. В мене була каша в голові я почала думати що я себе накрутила і що він почне щось робити. Він вклав мене спати. Наступного раноку я сказала що я хочу щоб він видалив усі чати з нею і щоб вони перестали спілкуватись на особисті теми так як вони колеги. Він сказав що продовжить відсилати рілси бо там немає нічого такого і що він мої рілси також дивиться. І взагалі я також можу переписуватись з іншими чоловіками. Я була в шоці. Я розуміла що він мені сказав це для коменсації.
Потім коли він приїхав з роботи ми сіли говорити, ми говорили багато і я чула одне і те ж що вона просто колега, навіщо він їй допомагав, навіщо він це все робив - відповіді так і не було" не знаю..я люблю тебе в нас сім'я". Я говорила що йому комфортно так жити, але я не відчуваю себе жінкою і що в нього є і емоції і почуття ( хоча він мені казав що він закритий і в цьому винна його мама), бо до колеги він проявляв це все і вона навіть не просила його про це.
Я вирішила дивитись на його поведінку і щоб він більше був теплішим до дітей, ми з'їздили в дитячий центр і я думала що варто дивитись на ситуацію вцілому. Але мене не покидала думка чому він її не блокує, він повторював що це просто колега. І коли я почала збирати сумку щоб йти з дому він таки видалив інстраграм, не буду нагадувати, що видаливши програму можна далі отримувати повідомлення. Я спитала чи це все - він сказав що інші переписки йдуть у Ватсапі і там загальний чат. Я повірила.
Наступного дня, коли він з'їздив з дітьми на свято ( я не змогла бо довга дорога після операції мені боляче). Він приїхав роздратований, знову сварив дітей - я спитала чому він знову так поводиться але він сказав що вони не слухаються. Знову телефон із серіалом на столі, знову у вечері футбол,- я зауважила на це. Він увечері прийшов і ліг до мене спиною і дивився у фейсбук. Я попросила обійняти він сказав що зараз, але я не дочекавшись заснула. Потім він сказав що поклав на мене руку коли я спала- " це обійми?" Тієї ночі я прокинулась і почала знову і знову прокручувати усе, я лежала з опів на другої до п'ятої ранку і вмовляла себе, що це в мені тривожність, що усе має потрошку налогоджуватись що треба час. Але чому я знову роблю перший крок, чому я його змушую це робити, чому він не робить усе сам, якщо він мене кохає і в нас сім'я. Чому я знову маю чекати?
Перед цим він мені ще жалівся що в них зламався кондиціонер на роботі і він піде на місце де колега у відпусці і так це кабінет з тією самою колегою. Я сказала що мені це не подобається. Він сказав що він же буде не один з нею. І тепер що йому мучитись від спеки? І знову він ображений. Але мене це дратувало я відчувала знову якусь дивну кашу з його слів.
І от я лежу дивлюсь в його спину і думаю, що те що тобі здається - тобі не здається. І я знову почала нишпорити в його телефоні. Так я це зробила знову.
Я знайшла переписку в той час коли вона тільки перевелась. Ця переписка в месенджері від фейсбук. Це був новий удар в мою спину. Він там до неї загравав, він називав її "моє сонечко" скидав відео з еротичними танцями і питав чи вона так вміє. Її відповідей не було, чи вони були та вона повидаляла, але треба бути дурепою щоб не зрозуміти що до тебе конкретно заграють. І я підтвердила те що він перший це почав і це не просто колега і що він знову і знову менні брехав. Я розбудила його, питала що це??? Я була нажахана. Він знову почав вибачатись і знову казати, що він мені не зраджував, але я зрозуміла що якби вона відповіла взаємністтю то він би з нею переспав, він хотів її. Але він казав що такого б не сталося ніколи. І що вони просто так спілкувалися. Але де мої гарантії?
Він знову ліг спати. Я лежала і розуміла що цього чоловіка я не знаю. Це не той чоловік з ким я була одружена, не від ного я народила дітей, не той заради якого я була готова витерпіти усе і навіть померти.
Я зібралась і пішла до кумів. Ми сиділи і були в шоці. Вони вмовили мене поговорти з ним. Говорили що йому треба до психолога. Він мені не дзвонив, він мене не спинив.... Але я погодилась поговорти. Знову, знову я роблю перший крок.
Кума пішла дивитись за дітьми і сказала йому прийти до мене. Ми сіли говоити.
Ми говорили багато. Він сказав що спробує впоратись сам, я - що йому треба до психолога і що я також готова йти з ним разом. Я бачила перед собою людину яка втопилась в брехні, маленький хлопчик який мав у своїх руках усе але він розтрощив усе одним махом.
Він загравав до неї, він не розуміє навіщо він це зробив. Але коли мені зробили операцію він злякався що втратить мене і тоді він подумав, що треба це все припинити. Цікаво що після операції пройшло 2 місяці і він за цей час не видалив її переписки, і продовжував обмінюватись з нею рілсами за моєю спиною. Навіть коли я їх зловила він не заблокував її. І я мала вірити його словам....
В той день моя біль була втомою. Невідомий тепер мені чоловік мене зарізав. Зрадник, брехун і боягуз.
