Фентезі давно стало популярним способом втекти від реальності, схожим на відпуску в теплих краях, часто більш досяжним, але емоційно не менш сповнюючим. За ескапізм цей жанр часто критикують, але від якої реальності люди тікають? Технологічні досягнення, сучасні розваги, іноземні подорожі, курорти з пляжами чи спортом, прогулянки старовинними містами, все те, що вабить багатьох людей, частку лишає байдужою, бо не розповідає певну історію, не насичує потрібними переживаннями, динамікою пригод, візуально не приваблює.
Що ж дає фентезі, згідно моїх спостережень, чому в ньому варто шукати розраду, натхення - чи можливість викласти власні думки:
1. ЦІЛІСНЕ ДЖЕРЕЛО. Наш світ створено зусиллями мільярдів людей, тому він не має єдиної осяжної картинки, яку легко вмістити в голові, на відміну від книжкових фантастичних світів, які походять від одного автора, або невеликого колективу. Відчуття однієї людини за всім - як відчуття живого оповідача. Навіть коли людей двоє-троє.
2. ІНШЕ БАЧЕННЯ. Візуальна естетика (уявна чи намальована) вабить мандрівника вигаданим світом в першу чергу. Вона може базуватися на історичних стилях, наприклад, античному чи середньовічному, овіяних ореолом як романтики так і жорстоких пристрастей, але робить кілька кроків далі, в неможливе. Неможливість зустріти бажану насолоду очей (або уяви) в нашому світі є визначним фактором. Естетика проявляється також в культурі місцевих народів або так званих рас (бо в світах фентезі, скоріше за все, живуть не тільки люди, а й інші розумні, гумандоїдні чи ні, істоти), передає підкреслено та барвисто те, чим вони живуть.
3. МАГІЯ ТА ДИВА. Незбагенні сили та енергії, природні чи понадприродні, потойбічні - принаймні присутні у вигаданому світі. Неможлива флора та фауна, чарівні істоти, починаючи від міфологічних драконів, грифонів, пегасів, мінотаврів та (не) закінчуючи гіпогрифами, драйдерами, споглядачами - те, з чим герої стикаються спершу в подиві, а відтак в бою (інколи ще бувають чарівні помічники). Закони магії варіюються від педантично прописаних систем до "воно просто працює, в мене дар"; боги та демони бувають добрі, злі, щедрі чи примхливі - герої можуть не чекати від них милості, а й кидати їм виклик.
4. НЕЗВИЧНИЙ ПРОСТІР. Фентезі пропонує те, чого не знайти в мегаполісі: або пересування героїв величезними мапами, довжелезними шляхами, часто-густо неторованими, на тлі природи та крізь неї - або у тісних та вогких підземеллях (і драконах - жартую). Природа, як згадано вище, часто насичена, дика, первозданна, можливо, навіть екзотична, гіпертрофована. В підземеллях світяться рослини, мох, гриби, і велетенські павуки намагаються вбити. На рівнинах та пагорбах, серед руїн стародавніх храмів та палаців, є місце, де зійтися арміям найкращих воїнів кількох держав.
5. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ПАМФЛЕТ. Уявні світи майже завжди використовують для передачи поглядів авторів. Із відкиданням зайвих конотацій звичної нам Землі фентезі дозволяє передати якусь думку в новому світлі, загострити на ній увагу; етичні дилеми, рафіновані питання Добра та Зла краще розглядати на виразно оформлених абстракціях. Корені символізму фентезі сягають не лише лицарських балад, а й месопотамського епосу, бо завжди людину хвилює не лише, що добре чи погано для неї, а й глобальний стан речей в цьому дуалізмі.
6. ЕПІЧНІСТЬ. Цей критерій витікає з перелічених вище: фентезі личить розмах. Роздоли чи глибини незвіданого замість сучасного побуту та міської монотонності. Битви, що вирішують долю світу, перемогу добра над злом, або відчуття підвищеної важливості однієї персони та її природної сили меча чи магії - проти неймовірних ворогів та обставин. Потужна магія замість громіздкої технології, але не завжди, бо щойно ми вийшли за межу нашого світу і створили вигадку, вже можна казати про технофентезі.
ВИСНОВОК. Отже, ми говоримо про підкоп під власну ментальну реальність, яким можна втекти з неї чи обвалити її, простір для обмірковування нового.
Звісно, що вже багато знаних (не те, що я) авторів висловилося на цю тему переді мною, їх погляди я розгляну в наступних дописах.
PS. Інколи можна просто почати писати, не замислюючись над редагуванням, викладати думки, спираючись на якесь джерело. В мене так народилися фан-фіки “Шальвір Ланко” та “Герої Жадібності та Жорстокості ІІІ“ після 25-и років стараного написання оригінальних робіт, які містили життєвий досвід, опрацьований через сприйняття чужих творів. Спойлер: оригінальні твори лежать незавершені під тиском перфекціонізму та прокрастинації, а фан-фіки є чудовим тренінгом.
